БУЗИТИ
(-зиш) недок.
1. крим. Влаштовувати конфлікт, скандал, бійку. БСРЖ, 79; СЖЗ, 21.
♦ Бузу бузити, жрм. Те саме. <...> робітники на заводському ґанку / лаштують косяки, бузять бузу <...> (С. Жадан, Балади про війну і відбудову).
2. мол. Брехати, обманювати. - Я так і подумав, що бузиш, - сказав Донька й поворушив лопатками, щоб звідти випав ножака жінчиного погляду (В. Шевчук, Розлучення по-українському). БСРЖ, 79.