БОМЖ
(-а) ч.; жрм. Людина без житла; волоцюга. Іван Новаковський, на прізвисько Новокаїн, інша версія Ваня Каїн, гнаний і упосліджений (себто у послід перемінений) літератор, видавець і культуролог, бомж, останніх років п'ятнадцять намагається нелегально спати у гуртожитку, з якою метою навіть узяв церковний шлюб у Мар'їній Рощі з прописаною у гуртожитку епілептичкою Василісою <...> (Ю. Андрухович, Московіада); П'яні бомжі танцюють під музику (В. Щербань: Тексти); Тема нашого іронічного дослідження - бомжі як марґінали та невротично яскраві особистості (ПіК, 2001, № 18). * У порівн. Цей марний день як бомж / липкими пальцями дощу / за комір ліз / аби тіло знайти <...> (Ю. Ковалів: Смолоскипи, 1998, № 4); І голуби сполохані й лякливі - Блакитні душі вмерлих тут "бомжів" (С. Жадан: Молоде вино). БСРЖ, 71; ПСУМС, 9; ЯБМ, 1, 112.
♦ Як воша на бомжі. Про бідне, злиденне життя. А ще як подивишся каталог "Отто", взагалі відчуваєш себе вошею! Вошею на бомжі! (Є. Кононенко, Різними мовами).
■ Калька з рос. абревіятури - міл. жарґ.; Без Определенного Места Жительства. БСРЖ, 71; ТСРОЖ, 16.