Словар українського сленгу
А [Б] В Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я
БОЙОВИК
(-а) ч.
1. маф. Член мафістської "сім'ї", який посідає у ній рядове становище і добре володіє вогнепальною зброєю. Запитувати про щось було безглуздям. Що серйозне може знати звичайний бойовик? (А. Кокотюха, Останній раз). Міцний мускулястий бойовик. ЯБМ, 1, 105.
2. мол., гопн. Шанобливе звертання до незнайомої людини одного з мовцем віку. ПСУМС, 8.
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: БОЙОВИК


матиме такий вигляд: Що таке БОЙОВИК