БЛАТНИЙ
1. -ого; жрм. Той, хто належить до злочинного світу. Блатний, на прізвисько Кукла, - буркнув я. - І ви з ним на пару (Л. Кононович, Я, зомбі). СЖЗ, 18; ТСРОЖ, 12.
2. -а, -е; крим., жрм. Який стосується злочинного світу <...> труну, обтягнуту, як того велить блатний закон, зеленим оксамитом, відносили на Байковий цвинтар (О. Ульяненко, Сталінка). * Образно. <...> джміль джмелить на трьох блатних акордах<...> (В. Цибулько, Піраміда). БСРЖ, 64; ЯБМ, 1, 93.
♦ Блатна музика, крим. Злодійський жарґон. БСРЖ, 64; СЖЗ, 18; ЯБМ, 1, 93.
3. -а, -е; мол.; жрм. Який стосується протекції, підтримки. Поліцейський, не зважаючи на більш ніж "блатні" зв'язки Дженні [дочки Джорджа Буша] маніжитися з нею не стали (УМ, 23.05.2001). ПСУМС, 8.