БЗІКУВАТИЙ
(-а, -е) мол. Про дивакувату людину. Я трохи стосовно хлопців "бзікувата" була. Якщо мені не подобається - і мови з ним не вестиму (УМ, 8.03.2001).
■ Ймовірно, з польськ. розм. bzikowaty - чудний, дивний, bzik (від bzikać - дзижчати, видаючи звуконаслідувальне бзз): 1) химера, дивина 2) людина, яка страждає на мономанію, дивак Слово бзік у значенні "придурок" вживалося у бурс.-сем. арґо.