АБЗАЦ
(-у) ч.; мол.
1. схвальн. Про щось гарне, високої якости, те, що викликає схвалення. [Руслан:] Я знаю одного фотографа, який займається виключно слайдами. Він за це отсидів три роки. І якщо до них підібрати музику, щось таке зовсім убойне, то я вам кажу, що це буде залізний абзац! (В. Діброва, Поетика застілля). БСРЖ, 29.
2. Щось незвичайне, екстраординарне. Абзац (назва рубрики у журналі "Політика і культура").
3. у знач. вигуку; мол. Вираження досади, роздратування. <...> вилазячи на свободу, похитуючись на підборах (лівий босоніжок таки розповзався, не тримаючись купи), вона відчула мокротний пробульк у трусиках: почалося місячне. Абзац (О. Забужко, Польові дослідження з українського сексу). БСРЖ, 29.
4. безос.-пред., кому, чому. Крах, кінець, дуже невдале завершення справи для когось, чогось. <...> а нам усім давно апостроф / останні кілька днів апостроф / а потім вже й абзац <...> (В. Цибулько, Майн кайф). БСРЖ, 29; ПСУМС, 31; ТСРОЖ, 3.
♦ Повний абзац! Вираження захвату від когось, чогось або розчарування від невдачі, краху. Плаття купила - повний абзац! З дисертацією - повний абзац!