ЯСНИЙ

виво́дити / ви́вести на світ (я́сний) кого. Викривати, розвінчувати кого-небудь, оприлюднюючи його вчинки. Виводив (М. Годованець) їх (запроданців) на світ ясний і невпинно закликав сатиричних хлоп’ят — уперед і вперед! (О. Ковінька); // що. Викривати, розплутувати злочин, справу і т. ін. А той суддя такий був розумний та спритний, що яке б темне діло не було, то зараз його на світ виведе... (О. Стороженко).

на я́сні́ зо́рі, на ти́хі во́ди, фольк. В Україну; додому, в рідні краї. Не сьогодні завтра прибуде Селім, і ми помандруємо на тихі води, на ясні зорі, у край веселий та мир хрещений. Я теж уже так скучив за Україною, що далі терпіти не можу (В. Кулаковський).

сві́тла (я́сна́) голова́ у кого. Хто-небудь чітко, логічно мислить. — До чого ж у вас мудра та світла голова! — Може, ви трохи й переоцінюєте мої якості, але знаходитеся близько до істини,— вклонився їй Мокроступ (М. Ю. Тарновський); Скільки золотих рук, світлих голів, вірних сердець згубив смерч війни (З журналу).

ста́ти / става́ти пе́ред я́сні́ о́чі чиї, кого, перев. ірон. З’явитися постати перед ким-небудь, прийти до когось. Коли покличуть до вельмож .. та князів, а найпаче коли скажуть стати перед ясні очі її величності, тоді для сміливості вихилиш,— шкода, не тернівки, її там не роблять, не вміють,— а простої “сивухи” (М. Лазорський); — Ну що мені робити, як не стати перед ясні очі начальства, а там буде видно (З газети).

таки́х уде́нь з вогне́м (та ще зі сві́тлом, при со́нці і т. ін.) пошука́ти, жарт. Немає подібного до кого-небудь; хтось особливий, надзвичайний. Торохтів Шаблистий, розливаючи портвейн.— Із Закриниччя хлопець, таких у районі удень з огнем пошукати (Є. Гуцало); Такий був син, що пошукати таких удень, та ще з світлом (М. Коцюбинський). тако́го пошука́ти уде́нь, при я́сно́му со́нцеві та ще із свіче́ю. Смільчака такого .. пошукати удень, при ясному сонцеві та ще із свчею (Марко Вовчок).

хай (неха́й) воно́ (він, вона́) (ясни́м вогне́м (по́лум’ям)) гори́ть / згори́ть (загори́ться). Уживається для вираження великого незадоволення, роздратування, досади з якого-небудь приводу. — Чуєш, матросе,— тихо сказав Альоша,— хай він згорить, самий Пувичка (І. Микитенко). щоб він ясни́м вогне́м горі́в. — Скільки перевернув (Карпець) скиб цьому чортовому Созоненку, щоб він ясним огнем горів, і тут на дурничку він вихитрував! (М. Стельмах). вогне́м би я́сним горі́в. Плачинда .. прямує до кам’яниці, а краєчком ока бачить на даху благенькі рами Поляруша, вогнем би вони ясним горіли (М. Стельмах).

як (мов, на́че і т. ін.) грім з (се́ред) я́сно́го ( рідко чи́стого) не́ба. 1. з дієсл. Несподівано, раптово, зненацька і т. ін. Однак новина впала, як грім з ясного неба (М. Коцюбинський); Спомин про обіцяну телицю того вечора вдарив, як грім із ясного неба (Є. Гуцало); Замфіра, наче грім з ясного неба, вразила ця звістка (М. Коцюбинський); — Ми, тату, .. летимо.— Було це як грім серед ясного неба. Проте батько й виду не показав (О. Гончар); — Мов грім серед ясного неба, шмагонули наш слух його слова (Ю. Збанацький); Фарбувальники не люблять критики! Ці слова .. прозвучали, мов грім серед чистого неба (М. Томчаній). як грім з не́ба. — Жили ми з одинокою матір’ю, і ось на саму кутю, як грім з неба,— прийшли (поліцаї) (Ю. Збанацький). гро́мом із (се́ред) я́сно́го не́ба. А якщо для Докії почуте прозвучить громом із ясного неба? (Ю. Збанацький); Розкриття тієї змови було .. громом серед ясного неб

як (мов, на́че і т. ін.) грім з (я́сно́го) не́ба впав (уда́рив) над ким—чим і без додатка. Щось несподівано, раптово прозвучало, пролунало, трапилось і т. ін. Що ти говориш, любко моя мила? Се наче грім з ясного неба впав! Чи я тебе не щиро покохав? (Леся Українка); — Пробачте, — наче грім з ясного неба ударив над Павловою головою: нечутно по килимі підійшла Людмила. — Я вас заставила ждати (А. Головко).

як (мов, ні́би і т. ін.) сніг (дощ) на го́лову (з я́сно́го не́ба), зі сл. па́дати, упа́сти і под. Зовсім несподівано; раптово. На світ неждано-негадано, як сніг на голову, упала біда (М. Чабанівський); Татари рухаються завжди в цілковитій таємничості, падають, як сніг на голову, вриваються, мов летючий вітер (П. Загребельний); Докійка здивовано глянула на подругу.— Що ти! Нащо таке кажеш? — Чую, сестро, що впаде на мене лихо, як сніг на голову… несподівано (М. Лазорський); Неждано-негадано, мов сніг на начальникову голову, звалилась ревізія (Ю. Збанацький).

ясна́ (ви́ди́ма) річ. Очевидно, безумовно, без сумніву, зрозуміло. Смолярчук підійде до клуні крадькома, тихо, мов той кіт… Ясна річ, він хоче застукати злодіїв на гарячому (Г. Косинка); Ясна річ, що Шевченко серйозно ставився до своєї поетичної творчості, коли так точно датував свої рукописи (Життя і тв. Т. Г. Шевченка); Ясна річ — голова в мене працювала неабияк, і я допомагав багатьом дисертантам, не раз виручаючи колишніх колег (О. Бердник); Ідемо ми так, ледве ноги витягаємо. Видима річ, що заблудилися (Г. Хоткевич); Видима річ, наш організм пристосований не до мислення, а до м’язевої роботи (В. Підмогильний).