ЩО

аж за (по́за) ву́хами (рідше уша́ми) лящи́ть, зі сл. ї́сти, рідше умина́ти, убира́ти і под., жарт. Жадібно, з великим апетитом; швидко. — Кинулись на гуску, як вовки на вівцю. Тереблять аж за вухами лящить (І. Нечуй-Левицький); (Явдоха:) Думаєш, не знаю, що ти щовечора запихаєшся солодким, аж за вухами лящить (М. Кропивницький); Він .. уминав яєшню, аж за вухами лящало (Панас Мирний); Хлопці уминали (рибу), аж за вухами лящало (В. Поліщук); — Буде юшка. І їстимемо її — аж за вухами лящатиме (П. Автомонов); — Своє сало в торбі тримає, а моїх курей їдять, аж за вухами лящить (Григорій Тютюнник); Ізліз пан Коцький на стіл та й почав їсти, аж за ушами лящить (Укр. дит. фольк.); Тепер тільки справжнє свято і наступило: .. той п’є, той убирає, аж за вухами лящить, довго дожидали, зате ж і діждалися (Панас Мирний); З яким смаком трощиться їстівне! Аж за ушами лящить… (М. Коцюбинський); Все військо добре убирало, А

аж у ву́хах лящи́ть. 1. Який сильно діє на слух; дуже голосний, гучний і т. ін. З парубками йдуть і дівчата. Вони теж співають, і пісня аж лящить у вухах, луною відбивається в левадках (П. Панч). 2. зі сл. шумі́ти, вигу́кувати і т. ін. Дуже голосно, гучно, сильно і т. ін. Як заговорять разом усі ув один голос, так нічого і не второпаєш: мов на лотоках вода шумить, аж у вухах лящить! (Г. Квітка-Основ’яненко); Малий хлопчик, Матвійко, .. жирує на подушках та вигукує, аж у вухах лящить (С. Васильченко). так, що (аж) у ву́хах лящи́ть. Веселий барабанщик так брязкотів мідними тарілками, що аж у вухах лящало (Д. Ткач); Заливався (песик) так, що у вухах лящало (Ю. Збанацький). 3. у кого, від чого. Когось дратують якісь голосні, гучні, різкі і т. ін. звуки, комусь стає неприємно від почутого. — Та годі вже верещать! В мене вже аж в вухах лящить од твоїх пісень (І. Нечуй-Левицький); У Лукії аж у вухах

аж (що й, ті́льки і т. ін.) пі́р’я лети́ть (розліта́ється, си́плеться і т. ін.) / полети́ть (розси́плеться, поси́плеться і т. ін.). Дуже сильно, завзято. Б’ють козаки панську челядь, аж пір’я летить (С. Васильченко); (Хмельницький:) Сьогодні ми переможемо… Дивись, козаки почали рубати крилатих (гусар). Ох, і дають, аж пір’я сиплеться (О. Корнійчук); — От в Росії та на східній Україні, так там багатіїв скубнули, що й пір’я полетіло (С. Чорнобривець).

бог (Госпо́дь) зна що таке́. Невідомо що; щось неймовірне. — Маша! Прошу тебе звернути увагу вчительки нашої на те, як балакають наші діти!.. Се Бог зна що таке… се ні на що не схоже… (М. Коцюбинський).

вига́дувати / ви́гадати таке́, що і в борщ не кри́шать. Говорити нісенітниці, дурниці. — От химерна Шумиха! Се вона все вигадує про мене таке, що і в борщ не кришать (Д. Мордовець).

диви́тися нема́ на що (ні на що). Нікуди не годиться; не вартий уваги. Побудували сусіди будинок — дивитися нема на що (З газети).

за що (й), про що? Невідомо чому, з яких причин. (Раб-єгиптянин:) Яка там помста? Що ти плетеш? Хто ж се над ким помститись має? За що? Про що? (Леся Українка). а за що? а про що? От і Соломія стала моїм врагом. А за що? А про що? (І. Нечуй-Левицький).

з усіє́ї (що є, скі́льки (є) і т. ін.) мо́чі, з дієсл. Наскільки можливо; дуже сильно. Параска так вихваляє його і з усієї мочі тягнеться стати нарівні з сином багатого одкупщика (Панас Мирний); Одбиває й мене хвиля І зо всеї (з усієї) мочі (Пісні та романси..); — Та деріть дужче! — крикнув що є мочі сам пан сотник конотопський (Г. Квітка-Основ’яненко); // тільки скі́льки мо́чі. Дуже багато. Випивали скілько (скільки) мочі Аж до самої півночі… (І. Манжура).

(і) га́дки не ма́ти. 1. Бути усім задоволеним, ні про що не турбуватися; не журитися, не переживати. (Трохим:) Діточок приодягну; на зиму дровець роздобуду і усього придбаю, і будемо жити, гадки не маючи (Г. Квітка-Основ’яненко); Антосьо нічого не знав, що дома діється, жив собі у Волоської і гадки не мав (А. Свидницький); Зумів збити собі копійчину.., не то, що ми, дурні; тепер і гадки не має… (С. Васильченко). й га́дки не ма́ти ні про що. — Нам, панам, треба збільшувати своє двірське військо. Тоді король нас боятиметься.. Тоді ми, усі пани, й гадки не матимемо ні про що! Будемо королями (І. Нечуй-Левицький); — Поки в мене в таборі козаки да (та) гармати, я ні про що й гадки не маю (П. Куліш). і га́дки-га́доньки не ма́ти. І гадки-гадоньки не має (чабан), Пасе, і доїть, і стриже Свою худобу та співає (Т. Шевченко). ду́мки-га́дки (ду́мки-га́доньки) не ма́ти. Повбирані, заквічані (заквітчані) Та з таланом заручені, Думки-г

(і) коне́м (на коні́) не об’ї́деш кого, чого. 1. Не обминеш, не уникнеш кого-, чого-небудь. — От несподіванка! Видно, справді-таки судженої конем не об’їдеш! (А. Головко); Долі й конем не об’їдеш (Укр. присл..); — Доля химерна, мої панове! Її й конем не об’їдеш (Б. Лепкий); Долі й на коні не об’їдеш, не знаєш, звідки й що впаде на тебе (Є. Гуцало). 2. жарт. Дуже товстий, огрядний і т. ін. (перев. про людину). Зловили сома великого та товстого, і конем не об’їдеш (З газети). таки́й, що й коне́м за день не об’ї́деш. — Сам (батько), як гачок, слабосилий, сухенький. А бабу собі роздобув — років сорока, огрядну, таку, що й конем за день не об’їдеш (Ю. Збанацький); // Великий (перев. про щось). во́зом не об’ї́деш. Пика — возом не об’їдеш. Солодка така й нахабна водночас (А. Крижанівський).

(і (що)) світ (ніко́ли) не ба́чив (діал. не вида́в, не ви́дів). 1. Незвичайний; такий що дивує, вражає своєю рідкісністю. — Мовчіть! .. Ми вам дамо таке, що світ не бачив — два червінці (О. Довженко); // Який відрізняється від інших, особливий. Хлопці шкварили на своїй території “Яблучко” з такими алюрами й кониками, яких світ ніколи не бачив (І. Микитенко). 2. Ніколи не було, не траплялося. Виймав з портфеля експонати І тут же всім під носа пхав, До хрипоти кричав, тлумачив, Що ліпших цяцьок світ не бачив! (С. Олійник); І тепера (тепер) здається тобі, що вже й світ не видав стільки муки, скільки ти від народу прийняв за свої великомудрі науки (Леся Українка). 3. зі словоспол. таки́й, яки́х (як, що). Уживається для підкреслення вищої міри якості, властивості (перев. негативної). Був (перекладач) такий проноза, яких світ не бачив (Ю. Збанацький); Ой, горе! Хто б говорив! уже таких відьом, таких нехлюй, як ти, світ не вида

(й) говори́ти ні́чого (нема́ чого́, нема́ що). Без сумніву, безперечно. А то вже дівка, не то, що на усе село, та вряд чи де й близько така була: богобоязлива, .. розумна, і що вже красива, так вже нічого й говорити! (Г. Квітка-Основ’яненко); Ні, нема що говорити, хороший хлопець Артем! (А. Головко).

кат зна що (як, куди́ і т. ін.), зневажл. Не те, що треба; не таке як треба; не так як треба; те, що викликає осуд, подив і т. ін. — Ти кат зна що верзеш,— сказала Олеся (І. Нечуй-Левицький); Гнат не хотів, щоб кат зна що варнякали про нього. Тому вирішив усе нишком владнати (висватати Марту) (М. Стельмах); Ану, думаю, зв’яжу я його (півня) краще, бо та Варка .. кат зна як зв’язала (Марко Вовчок).

ма́ло (що) не… Майже, майже повністю. Гнуться мало що не до землі стрункі, білі берези (І. Франко); Краде (мужик), та ще як краде! Мало що не все село панським лісом опалюється (М. Коцюбинський); — Я прожив тут мало не двадцять років — всю свою молодість (О. Слісаренко); // Можливо, навіть. Хоч Тритузний і підозрює в Порфирові мало що не спільника браконьєрів.., але щодо Кульбаки, то все це тільки випадки та припущення (О. Гончар).

моло́ти язико́м, зневажл. 1. Говорити, висловлюватися, розбалакувати. А Лушня за те, що добре вміє язиком молоти, частує товариство, примовляючи: “Щоб пани здорові були, щоб нам худібки придбали!” (Панас Мирний); Язиком уміє, мабуть, той телепень молоти (В. Большак); — Та що тут розповідати,— змахує рукою дід.— Самі пусті слова. Даремно тільки молоти язиком (Ю. Збанацький). замоло́ти язико́м. — Я вже так дбаю, так дбаю про ваше добро, що й Господи! — замолов язиком Юруш (І.Нечуй-Левицький); // Багато, довго говорити. І ляскають, доки язик не стане колом. І не тільки жінки — у них, кажуть, звичка молоти язиком природжена,— а й чоловіки (М. Рудь); (Одарка (підвела очі):) Та хоч ти собі що хочеш вигадуй, мели собі язиком, скільки влізе, а мені аж нічогісінько!.. (М. Кропивницький). намоло́ти язико́м. Намоловши язиком досхочу, він, нарешті, пішов нагору до канцелярії, де знайшов поручника Лукаша (Пер

на вербі́ гру́ші, жарт. 1. зі сл. наговори́ти, набала́кати і т. ін. Нісенітниці, дурниці. (Ївга:) Наговорить (писар) на вербі груші! Та він .. рад Левка живого з’їсти, бо хоче, щоб я замість Левка та пішла за нього! (Г. Квітка-Основ’яненко); — Це, мабуть, свекрушище тобі наговорила на вербі груші..,— говорила Мотря (І. Нечуй-Левицький); Наказав на вербі груш (Сл. Б. Грінченка). на вербі́ гру́ші, а на оси́ці кисли́ці. — Вже ви, мамо, наговорите на вербі груші, а на осиці кислиці (І. Нечуй-Левицький). що на вербі́ (й́) гру́ші росту́ть. Він набалакає, що на вербі груші ростуть! (Укр.. присл..); — Годі тобі, дівчино; Шпак нісенітницю таку тобі розкаже, Що й груші на вербі ростуть! (Л. Глібов). тако́го, що на ве́рбі гру́ші, а на сосні́ я́блука росту́ть. Ти розкажеш такого, що на вербі груші, а на сосні яблука ростуть! (Марко Вовчок); // Неправда, брехня. А може, то така правда, Як на вербі груші
на чім би не ста́ло. За будь-яких умов, незважаючи ні на які перепони, труднощі; обов’язково. — Задача наша бойова така — розшукати партизанів на чім би не стало (А. Головко).

на чім (на чо́му) (ті́льки) світ стої́ть. 1. зі сл. ла́яти, кля́сти, проклина́ти і т. ін. Не стримуючись, не соромлячись у виразах; дуже. Лає (Олекса) панів на чім світ стоїть. Так клене часом (Г. Хоткевич); Проклинаючи на чім світ стоїть і таку їзду, .. Мирон почав припасовувати домкрата (Ю. Збанацький); Дрібцює Марія .. й кляне ту війну осоружну на чім тільки світ стоїть (Є. Гуцало). 2. зі сл. обма́нювати, бреха́ти і т. ін. Безсоромно. Джмелика тримали далі. На слідстві він брехав на чім світ стоїть, міняв показання, плутав, викручувався (Григорій Тютюнник). 3. зі сл. крича́ти, вереща́ти і т. ін. Несамовито. В другім .. каравані Піджарьовали (піджарювали), як у бані, Що аж кричали (грішники) на чім світ (І. Котляревський); Безбоязно підбігала тоді вона до Кирила Івановича і кричала на чім світ стоїть (Панас Мирний); Баба верещала на чім світ стоїть. Пущена по екзекуції на свободу, кидала горшками, ножем (Г. Хоткеви

не то ж бо й що. Уживається для підтвердження чиєї-небудь думки, висловленої раніше. — Та, мабуть…— починає вагатися Христя,— це, мабуть, правда. Там таки (у брата) нам важко буде веселитися .. (Мар’яна:) Не то ж бо й що.— То можна до Килини. Вона ж так кликала (І. Вирган).

не то що. Уживається для підсилення важливості якого-небудь повідомлення, підкреслення високої якості чогось і т. ін. Там така добра земля, що дитину посади, то виросла б, не то що (Укр.. присл..); — Не в жмурки граємося, а голову колгоспу обираємо, а не то що (Ю. Збанацький).

ні за що (ні за ві́що) ру́ки (рук) зачепи́ти. Нема ніякої бази, основи для дальшої роботи, діяльності тощо. Ні за віщо і рук зачепити, щоб було як жити (Укр.. присл..). об ві́що ру́ки зачепи́ти? — Поганенький ґрунт можна купити, так до ґрунту ще багато треба. Де ти, об віщо руки зачепиш?.. (Панас Мирний).

ні за що́ (ні про що́). Даремно, марно, безпричинно. — Зовсім скрутила чоловіка,— промовила мати.— Пропаде він з нею ні за що! (Б. Грінченко); Ходив (Гнат Романович) поміж соняшників і чухав потилицю. Ще й спересердя на жінку накричав — ні за що ні про що… (Є. Гуцало); — Образити дівчину ні за що ні про що та й покинути. Де це видано? — обурювалась більше за всіх Мар’яна, ідучи звивистою стежкою (А. Шиян); Навіть рідних братів не жалував (Левко); наділяв їх запотиличниками та лящами ні за що ні про що (М. Стельмах).

ні при чо́му (при чім). Бути не винним у чому-небудь, не причетним до чогось; не стосуватися чого-небудь. — Цих хлопців я не знаю,— ледве вимовив Марко.— І ніхто мене не вчив, сам украв, бо їсти хотів, а вони тут ні при чому (І. Микитенко); — Колись брала (рибу), а тепер не хочу,— відрізала Килина.— Ну, як тебе вкусило щось, то я тут ні при чім,— пробурчав Тадей Батюта й повернувся, щоб іти (Є. Гуцало).

підніма́ти (бра́ти) / підня́ти (взя́ти) що ле́гко лежи́ть. Привласнювати чуже; красти. Як же випадав коли такий нещасний день, що ні роботи, ні в шинку нікого, а в самого ні крихти хліба, .. не гріх тоді й підняти що легко лежить!.. (Панас Мирний).

поді́яти з собо́ю що-не́будь. Покінчити життя самогубством. — Василю .. Одумайся лиш краще. Пожалій і себе, і її (Мотрю). Вона всю ніч тілько про тебе і балакала. Тебе візьмуть — вона з собою що-небудь подіє (Панас Мирний).

пошука́ти тако́го кого, чого. Немає подібного до кого-, чого-небудь; хтось незвичайний, щось рідкісне. Я сказав лиш, що в тебе краса Чарівна, пошукати такої (І. Франко); Та нехай би там хоч і сто невісток було, а я Дарки не дам, бо я без неї як без рук. Пошукай-но ще такої дівки (Леся Українка). тако́ї пошука́ти тре́ба. Такої сливи, як у нас, пошукати треба (С. Журахович). таки́й, що пошука́ти, перев. де. — А той Василь Коваленко, каже (Пріська), такий гарний, що по всьому світу пошукати… Як картина… (Панас Мирний); Скажу тобі, Демиде, такий кожух, що по всій Таврії пошукати (О. Гончар).

скі́льки (є ) ду́ху; що (є) ду́ху, з дієсл. З максимальним напруженням; щосили. Тільки й чути, що корови скільки є духу ревуть, затим, що хазяйки не йдуть їх доїти (Г. Квітка-Основ’яненко); Дві баби .. лаялися скільки було духу, і далеко розносилися їх міцні .. голоси (Г. Хоткевич); // Дуже швидко, з максимальною швидкістю. Біжу скільки духу, шпичаки колють у ноги, я падаю, але встаю й ще прудкіше біжу (О. Ковінька); Тікай, що .. є духу! (І. Нечуй-Левицький); Марина що є духу біжить левадами (Г. Епік).

та що. 1. Уживається для загострення уваги на чому-небудь, зацікавлення чимсь. Була одна чорна курка, така несуща курка, та що! — запіяла півнем, і треба було голову втяти (М. Коцюбинський). 2. Уживається для вираження схвалення, переконання. (Любов:) Риск… та що, без нього все життя людське було б одностайне, як осінній дощ. Боятись його, значить, боятися життя, бо в житті скрізь риск (Леся Українка).

(та) що там. 1. Уживається для вираження переконаності в чому-небудь; безсумнівно, справді, дійсно. (Олімпіада Іванівна:) Ну, та що там, перед вами я можу говорити щиро, ви все одно, що родич (Леся Українка). 2. Не варто звертати увагу; байдуже. Лихий поніс його туди, до тих божевільців… А тут ще сон такий, наче віщує щось… Погано… Е, що там, врешті, сон — дурниця (М. Коцюбинський).

то (й) що. Нема нічого страшного. — Буде трудно, правда. А надто на перших початках — ну, то що? (Г. Хоткевич); Як ти хоч мого ножа не загубив,— турбувався Хома Хаєцький..— А якби й загубив, то що? — лукаво задирався хлопець (О. Гончар); — Хіба ж так можна? Це ж увечері тільки прибудеш.— То й що, смачніше їстиметься! (М. Стельмах).

у чо́му (у чім, як) був. Роздягнений або вдягнений. Аж ось заторохтів на дворі візок… Я, в чім була, схопилась до його на візок. Стара мене благословляє і його (Марко Вовчок).

хай там що. Всупереч усьому, за будь-яких умов, обставин; неодмінно. Боягуз не піде в холодні осінні ночі ганятися по гирлу та лиманах за швидкохідними браконьєрськими моторками та сходитись з ними в смертельних поєдинках. А Порфир би пішов, хай там що (О. Гончар); Хай там що, а наш час вимагав нового (шевченківського) бібліографічного покажчика (З журналу).

хіба́ що (ті́льки) моги́ла ви́править кого. Хтось залишиться таким, як є, не стане кращим; ніщо не змінить когось. Михайло спохмурнів. “Ні, таки цього Івана, мабуть, хіба що могила виправить” (Ю. Збанацький); — Ні, його, мабуть, тільки могила виправить,— зітхнув Цигай (Я. Баш). горба́того (лише́) моги́ла ви́править (спра́вить, ви́простає). Люди дивились на таке життя (Чіпки) та хитали головами.— Ні вже: не буде добра з такого! Горбатого могила виправить…(Панас Мирний); Ну ж і пришпарили йому.. Але боюсь, що горбатого могила справить (В. Речмедін); Ігор заходився визволяти зашкарублу батькову душу з прірви старечого песимізму. ..Ні разу й думки не майнуло махнути на батька рукою: ну, що, мовляв, я можу, коли горбатого лише могила випростає? (Ю. Шовкопляс). (горба́того) і моги́ла не ви́править (не спра́вить). Негідника, мабуть, і могила не виправить (З усн. мови); — Горбатого і могила не виправить,— похит

хоч би (тобі́) що. 1. Ніщо не діє, не впливає на когось; нічого не трапляється з кимсь. Кремезний був дід Андрій… Міг годинами лежати у сніговому заметі, підстерігаючи вовка або злодія; увесь мокрий від поту, лягав спати на сирій землі, напившись холодної води, — і хоч би тобі що (Г. Хоткевич); Він у лісі тоді був за вола здоровіший. Та й хлопцями.., як ще в економії в строку були — босий на морозі, у дранті і — хоч би що… (А. Головко). 2. кому і без додатка. Хто-небудь не реагує на щось; комусь байдуже до чого-небудь. — Геть, кажу! — марно пробує (Василина) зрушити з місця Мирона і ще більше сердиться.— Га-га-га! — міцніше впирається в одвірок чоловік, і хоч би тобі що (М. Стельмах); — Дмитре, довго того часу попоїсти? — Встигну ще.— І так завжди. Готуй, готуй, а йому хоч би що,— зачиняючи ворота, проводить (Докія) очима сина (М. Стельмах).

хоч з мо́сту та в во́ду кому і без додатка. У когось дуже скрутне, безвихідне становище; хтось у відчаї, комусь дуже тяжко. Сироті хоч з мосту та в воду! (Укр.. присл..); — А що я робитиму, як ти вмреш, а я зостанусь удовою, та ще з дітьми?..Хоч з мосту та в воду (І. Нечуй-Левицький); Зі служби господар прогнав, домівку забрали… хоч з мосту мені та у воду (М. Олійник). кра́ще (все одно́, що) з мо́сту та в во́ду. Як такого ходу, то лучче (краще) з мосту та в воду (Укр.. присл..); Мені краще з мосту та в воду, ніж годинку побалакати серйозно (Г. Хоткевич); — Ой, лишенько, пропала ж я тепер… Тепер же мені все одно, що з мосту та в воду! (Панас Мирний). хоч з гори́ та в во́ду. Тяжко, важко в світі жити Сироті без роду: Нема куди прихилиться,— Хоч з гори та в воду! (Т. Шевченко). хоч у Дніпро́ з мо́сту. Опинився Шавкун серед великого города з одною бідою — “вовчим білетом” в кишені. Сказано: хоч у

хоч що. Усе без винятку, абсолютно все. Хлопець такий здібний, що хоч що зробить (З усн. мови). що хоч. — Та він на що хоч піде, аби його мати не плакала (Панас Мирний).

чорт (біс) зна (зна́є) що, грубо. Не те, що треба; не таке, як треба; те, що викликає осуд, подив і т. ін. — Чорт зна що робиться! — занепокоївся тамбовський губернатор, одержавши раптом спішне повідомлення (О. Довженко); Випустіть їх (каченят), куме!.. На якого біса вам таке чорт зна що! (М. Рильський); (Пані:) Годі базікать чорт знає що! Іди виспись… (С. Васильченко). бі́си зна що. Верзе біси зна що Та й думає: Ми то! (Т. Шевченко).

ще що ви́гадай (ви́думай, зроби́ і т. ін.). Уживається для вираження несхвалення, осуду або заперечення чого-небудь. — Сину! Що це з тобою сталося? Чого ти чепляєшся (чіпляєшся) до молоді ні за що ні про що? — Еге! Чепляєшся. Ще що, мамо, вигадайте (І. Нечуй-Левицький).

що (ті́льки) ро́биться! Уживається для вираження здивування, захоплення, обурення і т. ін. чим-небудь. — Господи! що тільки робиться на вигоні! — вскочивши в хату, замість привіту прокричала сусіда (Панас Мирний).

(що) аж ли́хо. Уживається для підсилення характеристики кого-, чого-небудь; дуже добрий, хороший або дуже поганий; дуже добре або дуже погано. — Так говорить (пан), що аж лихо! Що мужиків треба й наукам учити, і жалувати, і невідь-що! Десь його мудро дуже навчено! (Марко Вовчок).

що б там (то) не було́ (не ко́штувало). За будь-яких умов, обставин; неодмінно. — Пронести ось це наше почуття, це розуміння життя через все, все що б там не було… (О. Довженко); Ми вирішили, що б то не було, виконати своє завдання (З журналу); — Що б там не коштувало, одривай (хату), а ні, я сама одірву,— говорила Мотря (І. Нечуй-Левицький); Пам’ятав я: треба дійти до своїх (у штаб), що б то не коштувало (Ю. Яновський).

що (воно́) й до чо́го. Як є насправді, усе до кінця. Присолоджував Гилак гірку долю свого роботящого наймита до того часу, поки Дорощук не розібрався, що воно й до чого (М.Ю. Тарновський); — Я вже стара, я, дитино, й повитухою була, коли треба, то я з усього бачу, що й до чого, від мене не сховаєшся (Є. Гуцало).

що до то́го кому. Кого-небудь зовсім не стосується щось, хто-небудь не має відношення до чогось. (Орест:) Забудь ти сю нещасну розмову, що тобі до того! Я ж тебе люблю, як і перше (Леся Українка); — Мені ще добре,— думав Семен.— А скільки ж то, Боже мій, бачив я таких, що в них іно скибочка того поля, а сім’я велика… А що мені до того?.. (М. Коцюбинський).

що (ж (тут)) роби́ти? Доводиться миритися з тим, що є. — Що мої гроші! ..Чи можна ж на них піднятись! — Та на перший час буде й сих. Що ж робити, коли нема більш? (Г. Квітка-Основ’яненко); Що тут робити? Мусили ми чекати три години другого поїзда (М. Коцюбинський).

що завго́дно. Усе без винятку, абсолютно все. Він міг припустити що завгодно, але тільки не зустріч з кимсь знайомим (Іван Ле); На яхті може бути все, що завгодно, але я маю великий сумнів, щоб там була хоч би поганенька скрипка (В. Собко).

що за вра́жа (лиха́ і т. ін.) ма́ти, фам. Уживається для вираження здивування, досади, незадоволення і т. ін. — Що за вража мати! — каже тоді Шрам, протираючи очі. — Да се ж ти, бачу, сам і отаман! (П. Куліш); — Чи не видко ще сухого дуба? — Ні, — каже (хлопець), — ще не видко. Що за вража мати? Наче вже давненько й ідемо, а дуба того нема та й нема (Г. Хоткевич); З ума не сходить моя дівчина: .. що за нечиста мати? — думаю. — От тобі й напився води! (Панас Мирний).

що за оди́н. Хто такий. — Що ти за один? — питаю закостенілого товариша (І. Франко); Тут (на ярмарку) затопчуть, навіть не помітивши, що ти за один (О. Гончар); Ці люди сподобались Данилкові, хоч він і не став їх розпитувати, що вони за одні (П. Панч); // Які погляди, інтереси і т. ін. у когось; яка людина. Що воно за один той Віллі, визначити, звичайно, важко (В. Козаченко).

що за пита́ння! Уживається для вираження беззаперечного ствердження чого-небудь (перев. при непотрібному чи недоречному запитанні). Чи правда, що простий селянин .. може .. стати депутатом парламенту? Що за питання! Звичайно, правда! (О. Гончар).

що за пти́ця? 1. Хто такий; яка людина. (Гнат:) — Якийсь новий (прокурор) і, кажуть, молодий… У Ковалівці не бував… Хто його знає, що за птиця? (В. Кучер). 2. Уживається для вираження зневаги, приниження і т. ін. кого-небудь. — Цить, капосне! Либонь не знає… Ще й огризається, щеня! Що ти за птиця!? Ти — Ягня! (Л. Глібов).

що з то́го. Нічого не допоможе; все одно. А за козаками… Та що й казать? Минулося; А те, що минуло, Не згадуйте, пани-брати, Бо щоб не почули. Та й що з того, що згадаєш? Згадаєш — заплачеш (Т. Шевченко); Товариші не любили його тверезим, а п’яним здебільшого зв’язували. Раніше то били його немилосердно, але що з того: зіб’ють його.., а тільки пустять — кидається з сокирою (Г. Хоткевич).

(що і) ши́лом не пове́рнеш. Дуже багато, велика кількість кого-, чого-небудь. — Там людей біля клубу, що й шилом не повернеш (З газети).

що й каза́ти. Уживається для підтвердження певної думки, висловлення відсутності сумніву в чому-небудь; не можна заперечувати. Свободолюби — що й казать, Свободу бідну захищать Приїхали з-за океану (Д. Павличко); Обід тягнувся, як здавалося Надійці, дуже довго. І, що й казати, досить нудно (В. Козаченко).

що (й) (мо́жна) язи́к (язика́) проковтну́ти. Дуже смачне що-небудь. (Явдоким:) Мабуть, смачна (горілка), що й язика з нею проковтнеш, як покуштуєш?.. (М. Кропивницький); А тут грибне місце, назбираю боровичків своїй жінці. Вона їх так смажить на сметані, що можна і язика проковтнути (М. Стельмах). язика́ проковтну́в би хто. Якби мені хоч одну ложку теї щирби, яку я тоді їв з галушками, здається, що аж поздоровшав би. То ж я вам кажу, така була щирба, що язика проковтнув би (Нар. опов.).

що́йно (ті́льки що, ті́льки-но) спе́чений, ірон. Який недавно або щойно став ким-небудь, здобув якусь професію, призначений на яку-небудь посаду і т. ін. Глибоко зітхнувши, далі заговорив (Ковалишин) тим твердим тоном, яким щойно спечені начальники звертаються до підлеглих (Ю. Шовкопляс).

що куди́ й до чо́го. Як повинно бути, як потрібно. Порядкує (княжна) і сама не знає, що куди і до чого; далі якось зачепила рукавом срібну коновку, повну вишнівки, да й розлила по всій скатерті (П. Куліш).

що ла́ска чия. 1. Те, що можна; що-небудь. — Подайте, ясновельможний князю, що ваша ласка, бідному каліці за спасення своєї душі, за Рай пресвітлий… — тяг далі Кривоніс старечим дрижачим голосом (І. Нечуй-Левицький). 2. Все, що завгодно, що хочеться. — Вибирайте, що ваша ласка,— лагідно запрошував продавець, показуючи товари (З газети).

що ма́єш (має, мав і т. ін.) си́ли (сил, ду́ху), з дієсл. З усією енергією, з максимальним напруженням, завзяттям; дуже сильно. Бий тільки об камінь (мурену) що маєш сили, бо вкусить, наче собака (М. Коцюбинський); А ти пляшки, Грицьку, й чарки Трощи, що маєш духу! (П. Гулак-Артемовський).

що на рот налі́зе, зі сл. говори́ти, базі́кати і под., грубо. Усе підряд; не задумуючись. — Пиши і не варнякай, що на рот налізе,— сухо сказав Шугалія (В. Кучер).

що на язи́к набіжи́ть (понесе́) зі сл. говори́ти, сказа́ти і под. Усе підряд; не задумуючись. Повибігали надвір і челядь, і своя сім’я; всі раді, кожне щебече, що на язик набіжить (А. Свидницький); Точильник за оці слова потягнув Гайдучка на поліцію, тут його збили на квасне яблуко, от він і виспівав їм усе, що на язик понесло (П. Козланюк).

що не день; що Бо́жий день. Постійно, весь час. Що не день — нові Перекликаються з гостями гості (М. Рильський); Що Божий день, коханий друже, Мені спогадуєшся ти… (П. Грабовський). що Бо́жого дня. Що Божого дня о. Мойсей зарікався пити й курити (І. Нечуй-Левицький).

що не є. Уживається для підкреслення якості, ознаки чого-небудь. Треба, щоб Степан найкращих яблук та груш дав до столу завтра. Самих що не є найкращих! (М. Рильський).

що ні крок. Всюди, скрізь. І справді це було, що в далях Антарктиди, Де що ні крок — людей стрічають біди (В. Бичко).

що ті́льки язико́м натра́пить, зі сл. говори́ти, моло́ти і под. Будь-що, не задумуючись, не обдумуючи. І починає Щур молоти, що тільки язиком натрапить (С. Васильченко).

що хо́чеш (хоче́ться). Абсолютно все; усе без винятку. Ми тут з тобою одні! Можемо виробляти, що хочеш! Свистіти, співати! (О. Гончар).

що (це) за мо́да (пішла́). Уживається для вираження несхвалення чогось, незадоволення ким-, чим-небудь. І що це за мода пішла: не встигнеш босоніж вискочити з хати, як одразу сварять, а то й духопелять тебе (М. Стельмах).

що (як) горо́хом об сті́нку (о стіну́) кида́ти, перев. зі сл. говори́ти, каза́ти і под. Дарма, безрезультатно. — Я не раз говорила Михайлові, але до нього говорити, — однаково, що горохом об стіну кидати (Ірина Вільде). горо́хом о стіну́ кида́ти. — Ет, з тобою говорити, то однако горохом о стіну кидати,— буркнув Мошко (І. Франко).

що (як) назива́ється. Дійсно, по-справжньому. Етажерка, здавалося, от-от має тріснути від книг, вона була, що називається, набита ними (О. Сизоненко); // Як потрібно, як належить. Марина .. дала мені виговоритись, а потім спокійно і логічно, як називається, виклала свої думки переді мною (Ірина Вільде).

що (як) (там) не кажи́ (не говори́). Уживається для вираження запевнення, переконання когось у чому-небудь; безперечно, звичайно. — Що не кажи — дівка! — напіврозтуляються товсті уста парубка (М. Стельмах); Ми щасливі, що там не кажи (П. Дорошко); — Як не кажи, а він — Антонович — теж чесно протоптав свою тисячу кілометрів, щоби визволити оцю Грінаву... (О. Гончар); — А Пашина мати, як там не кажи, а сестрою рідною йому доводилася (Г. Хоткевич).

яке́ (що за) ді́ло кому, чиє, грубо. Кого-небудь це зовсім не стосується. — Що ж ти й справді знущаєшся над жінкою? — А твоє яке діло? — тільки й міг сказати Степан (Г. Хоткевич); — Галочко!.. чого ти боса вийшла?..— А тобі що за діло! (Панас Мирний). кому́ яке́ ді́ло. Найдорожче їм (селянам) земля, і кому яке діло, чи буде на ній ще одна людина (М. Стельмах).

як (мов, ні́би і т. ін.) Марти́н (дурни́й, ду́рень і т. ін.) ми́ла, зі сл. набра́тися, наї́стися, налига́тися і т. ін., зневажл. Без почуття міри; дуже багато, більше, ніж треба. Налигався, як Мартин мила (Укр.. присл..); Розсердивсь я, плюнув і пішов до торби з харчами — не міг більше терпіти. ..Наївся як дурень мила (В. Нестайко). як Марти́н ми́ло, зі сл. лига́є і под. Отже, все поїсть: там і пелька, мов прірва… Бач, лигає, як Мартин мило… (М. Старицький). мов той дурни́й Марти́н, що ми́ла об’ї́вся. (Марко:) Бігає, метушиться, мов той дурний Мартин, що мила об’ївся (З. Мороз).

як (мов, ні́би і т. ін.) об стіну́ (об сті́нку) горо́хом, несхв. Ніщо не діє, не впливає на когось, не реагує хтось на що-небудь; безрезультатно. — Чи я ж не вмовляла (Чіпку), чи я не благала?! — плаче Мотря.— Та що з того?.. Сказано: як об стіну горохом (Панас Мирний); Що вже йому не робили, як не соромили, а все як горохом об стіну (В. Кучер); — Що я наговорюся їм .. мов об стіну горохом (Г. Хоткевич); — От бачиш, уже й до душі дійшло. .. А то було як об стінку горохом (П. Панч); — Вам кажи, не кажи — як об стінку горохом (А. Дімаров); як у стіну́ (у сті́нку) горо́хом. Та що ж? Як у стіну горохом (І. Стеценко); — Діти он у нас ростуть. Що ти, кажу йому, дітям після себе зоставиш?.. Так що ж? Як у стінку горохом!.. (Панас Мирний). що горо́х об сті́нку. Підросли хлопчаки. Тепер уже з ремінцем пізно, а бабине слово їм — що горох об стінку (С. Журахович); мов горо́х на стіну́. — Хоч що говор

яко́ї (що) заспіва́ти? Як поводитися, що робити за певних обставин. Настане заповітна хвилина, я помахаю Терехівці рукою з автобусного вікна, якої ви заспіваєте? (В. Дрозд); (Храпко:) Учились вони (діти) добре, до науки придалися; а ось, як вивчаться, то що заспівають? (Панас Мирний).

як (у чо́му, у чім і т. ін.) ма́ти (на світ) народи́ла (породи́ла). Зовсім голий, без одягу. Краще б я гола, як мати народила, по полю носилася, ніж мені в цій тюрмі мучитися (Панас Мирний); Перед людьми явився Плачинда в чому на світ мати породила… (М. Стельмах); — Там (у лазні) — кам’яний ослін, і сиди, в чому мати народила (Б. Харчук); Голі — як мати родила — бійці милися на сонці, стриглися (О. Гончар). у чім ма́ма народи́ла. Поки Софія діставала шмаття, він уже стояв по той бік коня у чім мама народила (В. Бабляк). як ма́ма вроди́ла. Хомі й самому було трохи незвично стояти отак, не маскуючись, немов з’явився на людях голий-голісінький, як мама вродила (О. Гончар).