ШТУКА

викида́ти / ви́кинути шту́ку (фо́ртелі, фо́ртель, фо́куси і т. ін.). Робити що-небудь нерозумне, безглузде або діяти підступно. — Замість того, щоб попросити пробачення, вона почала фортелі викидати (Ю. Збанацький); — Сагайдак знову фокуси викидає... І що він собі думає, не знаю (С. Добровольський); Яку штуку викинув Мандичевський, Ви самі знаєте. Я вже не кажу про те, як себе держали старші народовці (М. Драгоманов); — Де ти взяв цю дерев’яну ковбасу? Це ж звичайнісінька гілка берези, тільки закручена і часником натерта!.. — Володя так і покотився зо сміху. Це він таку штуку викинув (Є. Кравченко); Тупий, брутальний, малоосвічений, він і на цей раз викинув фортель, за якого йому треба було, як мінімум, вліпити сувору догану (І. Муратов).

встругну́ти (утну́ти, утя́ти) шту́ку, несхв. Зробити, вчинити що-небудь незвичне, несподіване, дивацьке. — Чув, яку штуку встругнув Кошик? Відмовився виконувати завдання редакції (П. Автомонов); Його несподівано звідтіль (з бурси) вигнали за те, що він раз утнув штуку в класі (І. Нечуй-Левицький); Валентин не міг всидіти на місці, його штовхав якийсь веселий біс утяти яку-небудь штуку (О. Гончар); // кому, з ким. Заподіяти кому-небудь якусь прикрість. (Дмитро:) Стійте, стійте! Дівчата йдуть! Постривайте ж, я їм за жданки штуку встругну! (Бере кочерги й рогачі й підпирає ними двері) (М. Старицький); Вона з недовірою подивилась на мене, потім оглянула стілець, — вона думала, що я хочу устругнути їй якусь штуку, — і не сідала (Л. Смілянський); — Невже він не помічає, що я повзу? А може, просто вичікує? Ну, я ж з ним зараз втну штуку! (П. Загребельний). встругну́ти (одколо́ти, одко́лювати) шту́чку. — Ой ви, ви! Пр

для шту́ки. Аби зайнятися чим-небудь; знічев’я. Дрімайло був великий штукар, і я добре знав, що він наваживсь начепити торби тільки для штуки (І. Нечуй-Левицький); Люди, покидавши худобу і позбиравшись у невеличкі гурточки, вели повільні, нудні розмови, так, для штуки, аби не проспати черги (Григорій Тютюнник).

ма́йстер (маста́к) на вся́кі (всі) шту́ки. 1. Дотепна, вигадлива і т. ін. людина. Який це чудесний і симпатичний хлопець! Веселий, жартівливий і на всі штуки майстер (О. Ковінька). 2. зневажл. Той, хто здатний на погані, підступні, нечесні і т. ін. учинки. Напівшепотом Джо відкрив таємницю: ..Цей тип хвостом повіявся з фашистами з Києва, коли вони тікали, і мастак на всякі штуки (А. Хижняк).

на всі шту́ки. Здібний, вигадливий; здатний до всього. З Антося ж був хлопець на всі штуки, та ще й прудко бігав (А. Свидницький).

не шту́ка. Не вимагає великих зусиль, великої праці; не важко. — То не штука,— каже той,— Шити ми зуміємо (В. Самійленко); Не штука книжку видати ..— треба видати так, щоб книжка приносила дійсну користь нашій літературі (І. Огієнко); Кинути роботу — не штука. Та цього тільки й чекають підприємці,— до їх послуг скільки хочеш дешевих рук (П. Колесник). невели́ка шту́ка. Я вже наломився до їх бесіди. Невелика це штука, отже, привикнути треба (Л. Мартович). хіба́ шту́ка. Ну, та ми спочатку не дуже-то: хіба штука яких там троє-четверо верстов протягти. Оце зараз буде сухий дуб, а від нього вже й цурпалком до Попового хутора докинеш (Г. Хоткевич).

уде́рти (удра́ти) шту́ку. Зробити що-небудь несподіване, незвичайне. Дав пан приказ (наказ) некрут ловити.. Нікому і в голову не приходило, ..що пан тільки таку штуку вдер, аби парубків полякать і віддати (заміж) Фрузину (А. Свидницький); Постійте ж, думаю, я вам удеру штуку! (Ганна Барвінок); — Ну, та й хитрий же наш батюшка! Еге! Отаку штуку удрав,— гомоніли чоловіки, розходячись (І. Нечуй-Левицький).