ШТРИКАТИ

ти́кати (ти́цяти, штрика́ти) / ткну́ти (ти́цьнути, штрикну́ти) в о́чі (у ві́чі) (па́льцем) кому. Відверто, неприховано вказувати на чиїсь вади або робити комусь зауваження в гострій, неделікатній формі. Давно, давно Езоп байки писать начав (почав), Осміював звіряк, над миром глузував, Кричав на гріх зо всеї мочі І пальцем тикав людям в очі (Л. Боровиковський); — Ти хочеш, щоб я дурно давав гроші? — став поруч з жінкою Терентій.— Не дурно, але й не так, щоб мені у вічі тицяли тобою, мов ганчіркою (М. Стельмах); — Обридло на фронті на сочевиці, але й дома не всидиш — солдатки у вічі штрикають (А. Головко); // Примусити звернути увагу на щось. Може, так і до завтра не помітить він (вартовий), який напис на стовпі, поки йому ніхто не ткне в очі (А. Турчинська).

ти́кати (штрика́ти, пока́зувати і т. ін.) па́льцями (па́льцем) на кого. Негативно висловлюватися про кого-небудь, відкрито засуджувати когось. Так і здавалося, що всі вже знають, пальцями на неї тикають (А. Головко); — А з тобою інакше не можна,— засміявся старий.— Тобі тільки натякни, то завтра увесь завод загуде. Не треба цього, Кирушо, щоб на мене всі пальцями тикали (В. Кучер); А хіба ж не можна дівці заміж не піти? Кожне глузує, кожне пальцем тикає (Грицько Григоренко); (Олексій:) Усі на них (дітей) пальцями штрикатимуть, усі зашиплять: “Мати їх з мужичого роду, нищі, сякі, такі, уся рідня і діти їх такі будуть” (Г. Квітка-Основ’яненко); Вони (писарчуки) моргали один на одного та показували пальцями на Олександру (М. Коцюбинський); Їй (Марині Карпівні) здавалося, що й стіни вказували пальцями на неї і кричали: а що? а що? Здобулося? (Панас Мирний).