ШКРЕБТИ

коти́ шкребу́ть на се́рці в кого і без додатка. Хто-небудь хвилюється, перебуває в стані тривоги, неспокою. Ніби все правда і все правильно, а десь на серці коти шкребуть (В. Собко); Як то було слухати Марусякові? На лиці застигла усмішка — жарти, мовляв, жартуєте — а на серці коти скребли (Г. Хоткевич).

луску́ шкребти́ з кого. Експлуатувати кого-небудь. — Цілий вік з тебе луску шкребли, а ти, воле, у плузі йди! (М. Коцюбинський).

на се́рці (на́че) ми́ші шкребу́ть (шкря́бають, скребу́ть і т. ін.) / зашкребли́ (зашкря́бали, заскребли́ і т. ін.) у кого і без додатка. У когось поганий, гнітючий і т. ін. настрій; комусь тривожно, неспокійно. Воно якось не пристало .. вірити в сни, як вірить у них темна, неосвічена баба на селі… А проте на серці наче миші шкрябають (М. Коцюбинський); В голові в мене забриніло вже, а на серці заскребли такі миші (Марко Вовчок).

шкребе́ (шкря́бає) / зашкребло́ (зашкря́бало) на душі́ (на се́рці, за ду́шу, за се́рце) у кого і без додатка, безос. Кого-небудь охоплює почуття гіркоти, суму, неспокою, тривоги, незадоволення і т. ін. Хай досі на душі шкребе, та дружба ж не розпалась (П. Дорошко); Напевне, намагався (учень) триматися байдуже, може, навіть бравував, але на серці в нього шкребло (І. Багмут); Медаль, яка дісталась Ліні, вислизнула з рук іншого претендента — Лукіїного сина… Лукію це, видно, шкребе за душу (О. Гончар); Од слів твоїх на серці шкряба (В. Сосюра); Справді, того дня він одержав “погано” з арифметики. Зашкребло на серці у Василя (О. Донченко). шкребти́ ду́шу. Він так бажав Марині добра і щастя, що її успіх окрилював його. Та згодом дрібне самолюбство почало шкребти його душу (Л. Дмитерко).