ШКЕРЕБЕРТЬ

іти́ / піти́ шкере́бе́рть. 1. Складатися не так як треба, різко змінюватися; відбуватися всупереч узвичаєному порядку. На станції в цей день панувала повна анархія, все йшло шкереберть (О. Гончар); Неприємно Катерині Петрівні, що через неї бухгалтерія шкереберть іде (Остап Вишня); Пішло життя шкереберть (Панас Мирний). 2. Не здійснюватися, порушуватися, руйнуватися. При зустрічі всі докори якось вилетіли їй з голови. Все заготоване пішло шкереберть (О. Гончар); Кохалася з Ясенем .. Либонь, і на весілля заносилося. І раптом все пішло у них шкереберть (Ю. Бедзик); І всі його (Дорощука) помисли підуть шкереберть (М. Ю. Тарновський).

леті́ти / полеті́ти шкере́бе́рть. Зазнавати краху; рушитися, пропадати і т. ін. — Все летіло шкереберть, все на очах мінялося, і тільки твоя любов ні? (О. Гончар); Думалось, ось вона прийшла пора, і раптом полетіло все шкереберть… (І. Цюпа); — Це ж твої плани полетять шкереберть? (П. Автомонов); // Не давати результату; не виходити. — Отак здається, наче все знаю і вмію, а почну щось робити — шкереберть летить (М. Тарновський).