ЧУЖИНА

чужа́ чужина́. 1. Місце, далеке від рідної землі. Хоч і боліло серце старого, та його дитина…, може і зложить свою голову на чужій чужині, та що вдієш? (Панас Мирний); — Бувай здорова, Орисю! Не поминай лихом. А на Свят-вечір, за кутею, згадай таки бурлаку бездомного, що десь самотній на чужій чужині (А. Головко). 2. Сторонні, нерідні люди, що живуть далеко від рідної землі. Чужа чужина не пожаліє (Сл. Б. Грінченка); (Явдоха:) Хто ж нас завтра провідає? Ні роду тут немає, ні родиноньки… Чужа чужина! (І. Карпенко-Карий).