ЧУЖИЙ

встромля́ти (су́нути) / встроми́ти (всу́нути) (свого́) но́са ((сві́й) ніс) перев. у що, куди, несхв. Безцеремонно втручатися в що-небудь, переважно в те, що не стосується когось. Уляна таки сварилася з Василем, але за що — зась комусь носа встромляти! (В. Большак); На педагогіці, як святий на самогоні, розуміється (Петро Андрійович), а теж свого носа суне (Ю. Мушкетик); — І дихнути не годен, коли десь не так щось? І всюди встромиш свого довгого носа? (Є. Гуцало); — Куди жінка носа суне, та ще й не одна, то там уже не жди добра (М. Старицький). вти́снути свого́ но́са. А Солов’їха й свого носа туди таки втисла: без неї, бачте, ніде вода не освятиться (І. Нечуй-Левицький). пха́ти но́са. Намагаюсь пояснити Фатеєвій Марії те, куди ліпше було б не пхати носа (Є. Гуцало). су́нути свого́ но́са в чужі́ горшки́ (до чужо́го про́са, в чуже́ про́со, в чужи́й горо́д). — Я ж чужа в цьому селі... Може, й

жи́ти чужи́м ро́зумом. Дотримуватися не власних, а чиїхсь поглядів, переконань і т. ін. — Ні, нічого не скажу зараз. Бо нічого ще до пуття не знаю. А чужим розумом жити не хочу. Розберуся трохи в цьому сам, тоді й поговоримо (А. Головко); (Алік:) Я хочу вчитися і буду вчитися. Щоб знати все, розумієте, все! Більше за вас, більше за всіх... за всіх отих безмозких нікчем, які живуть чужим розумом (Л. Дмитерко).

зажива́ти чужо́го ві́ку. Дуже довго жити. Гапця .. і собі вкинула: — Бач, яка! Чужого віку заживає! Хай би вже вмирала собі! (Грицько Григоренко).

з чужо́го плеча́. Невідповідний за розміром або вВже ношений ким-небудь іншим (про одяг). Похиливши голову брат ішов мені назустріч. На ньому був одяг з чужого плеча (З усн. мови).

з чужо́го язика́. Почутий від інших; не власний (про вислів, думку, чутку і т. ін.). Втихомирся, Супруне. Втихомирся, дорогий! Дитя нерозумне, сказало щось з чужого язика (М. Стельмах).

ї́сти чужи́й хліб. Бути на чиємусь утриманні. Незвичним було для нього їсти чужий хліб (З газети).

лі́зти в чужи́й горо́х, жарт. Втручатися в чиї-небудь особисті справи. (Баби:) От так йому, от так йому треба! Най (нехай) не лізе в чужий горох! (І. Франко).

мудре́ць за чужо́ю спи́ною, жарт., ірон. Той, хто вважає себе розумнішим за інших, повчає всіх. — Посіяли на піщаниках пшеницю, вона там зроду не родила. Посадили б кавунів..— Ви, я бачу, також мудрець за чужою спиною (Григорій Тютюнник).

на чужо́му горбі́. Важкою працею, важкими зусиллями інших. — Хай їм хтось інший плече підставляє,— сказав Жорка,— а то звикли на чужому горбі до раю (І. Муратов).

носи́ти сміття́ під чужу́ ха́ту. Піддавати розголосові непорозуміння, суперечки в родині, в колективі і т. ін. Не носи сміття під чужу хату (Укр.. присл..).

переклада́ти / перекла́сти на чужі́ (на чиї́сь) пле́чі (ру́ки). Змушувати іншого виконувати свою роботу, свої обов’язки. (Дремлюга:) Ех, Пилипе, Пилипе… Інколи і мені здається, чи не краще жити, як інші: перекладай на чужі плечі роботу і живи на свою втіху .. Не такого я гарту! (О. Корнійчук); Своєму коханому синочкові (Оксана) раду дати так і не змогла, змушена була його виховання перекласти на чиїсь руки (О. Гончар).

пита́тися чужо́го ро́зуму. Звертатися до кого-небудь за настановою, порадою. Щоб часом дарма не блудить, чужого розуму питайся (Укр.. присл..).

під (по́під) (чужи́м) ти́ном. Просто неба, надворі; без притулку. Відколи живу на світі, ніхто не молився за мене (Лавра), всяк кляв та в потилицю бив, ночував під тином... а тут... (М. Лазорський); Вона була задоволена й цим, бо мала для себе й дитини свій куток і свою десятину землі, а це вже, чуєте, не те, що під чужим тином умирати (М. Стельмах); Кинула (доля) малого На розпутті, та й байдуже, А воно, убоге .. І подибало тихенько Попід чужим тином Аж за Урал (Т. Шевченко).

під чужи́й тин, зі сл. іти́. Геть, куди завгодно. Поки в мене руки дужі та сила служить, то я вам і потрібна. А якби,— не доведи Господи! — я захворіла або сили позбулася, то тоді під чужий тин іди (Панас Мирний).

під чужою стрі́хою зі сл. ночува́ти, жи́ти, перебува́ти і т. ін. Не в своїй, не у власній домівці, у сторнніх людей і т. ін.; не вдома. Дмитрик уперше в житті ночує під чужою стріхою, далеко від матері (М. Коцюбинський).

сиді́ти на чужо́му во́зі. Бути позбавленим чого-небудь свого або бути залежним від когось. Нема гірше, каже народна мудрість, як сидіти на чужому возі (Л. Дмитерко).

сіда́ти / сі́сти (влі́зти) не в (на) свої́ (чужі́) са́ни. Братися не за свою справу; займати невідповідне місце на роботі, в суспільстві тощо. (Василь (сумно):) Ех! сіла ти, Марусе, на чужі сани, ускочила, рибонько, в ятерину, б’єшся, тріпаєшся там — немає тобі виходу! (Панас Мирний).

співа́ти з чужо́го го́лосу. Не маючи власної думки, сліпо повторювати чуже; діяти за чужими настановами. — Ви співаєте з чужого голосу, мій недосвідчений друже,— недбало кинув розпорядник (А. Крижанівський). горла́ти з чужо́го го́лосу. До нього вчепився такий самий молодий, кругловидий солдат-гайдамака. Горлає з чужого голосу (О. Довженко). співа́ти з го́лосу чийого. Отаман Лизогуб наморщив чоло, заклав руку за борт френча.— З чийого ви голосу співаєте, пане сотник? Щось мені й Тур таке торочив (П. Панч).

ти́кати (ти́цяти) (свого́) но́са в чужи́й горо́д. Втручатися куди не слід, в чужі справи. Тут дідка придавили томами з кресленнями і розрахунками, щоб не тикав свого носа в чужий город (З журналу); Е-е, краще вже хай люди живуть як живуть, а мені зась тицяти носа в чужий город (Є. Гуцало).

у (чужі́) кише́ні ла́зити. Красти гроші; бути кишеньковим злодієм. — То, може, в кишені чужі лазили… (Панас Мирний). ла́зити по кише́нях. — Здається, довгий час ти мав справу з кишеньковими злодіями.., але ж сам по кишенях лазити не навчивсь? (О. Гончар).

хова́тися / схова́тися за чужі́ спи́ни (за чужу́ спи́ну). Намагатися не робити чого-небудь, ухилятися від якого-небудь обов’язку, від відповідальності за щось, перекладаючи все це на інших. — А ти хвостом не крути і за чужі спини не ховайся,— засвітив на нього (Хому) оком Латочка (Григорій Тютюнник); Звичайно, я не раджу тобі бути поганим воїном або ховатися за чужі спини. Я знаю, що ти на це не здатний (О. Гончар). хова́тися / схова́тися за спи́ни (за спи́ну) кого, чиї (чию). Лаяв себе часто Судислав за боягузтво, а коли треба було до діла, наче ненароком ховався за спини інших (А. Хижняк); — Батура допустив аварію,— сказав Анісімов.— Зірвав нам добовий графік. Але найгірше те, що він хотів сховатися за спину товариша (С. Журахович). хова́тися за спи́ною чиєю. — Чому ж ти його (пана) хоч на повозку не підсадив? — жартує хтось ізсередини.— Тому, що за твоєю спиною не ховався! — одказав з обидою (образою

чужа́ кі́стка. Кровно нерідний. Ой прийшла я та до брата, а брат мені рад, рад, А невістка — чужа кістка, а я відти назад (Коломийки); Катерина не та свекруха, котрій невістка — чужа кістка (С. Чорнобривець).

чужа́ спина́. Той, на кого можна перекласти свою роботу, обов’язок, відповідальність і т. ін. — Бач,— докоряє батько,— як прийшло до діла, то він за чужі спини! (Д. Прилюк); — Ви, я бачу, також мудрець за чужою спиною (Григорій Тютюнник).

чужа́ чужина́. 1. Місце, далеке від рідної землі. Хоч і боліло серце старого, та його дитина…, може і зложить свою голову на чужій чужині, та що вдієш? (Панас Мирний); — Бувай здорова, Орисю! Не поминай лихом. А на Свят-вечір, за кутею, згадай таки бурлаку бездомного, що десь самотній на чужій чужині (А. Головко). 2. Сторонні, нерідні люди, що живуть далеко від рідної землі. Чужа чужина не пожаліє (Сл. Б. Грінченка); (Явдоха:) Хто ж нас завтра провідає? Ні роду тут немає, ні родиноньки… Чужа чужина! (І. Карпенко-Карий).

чужи́ми рука́ми. Працею, зусиллями, енергією інших. Багач .. любив робити чужими руками (Казки Буковини..); Усе то була ватага, вигодувана чужою працею, обута й зодягнена чужими руками (Панас Мирний).

чужи́ми рука́ми жар загріба́ти (вигорта́ти). Використовувати працю, зусилля інших у своїх інтересах, часто там, де небезпечно. — А ти (Василю) розумний? — уїдливо, гірко спитала Галя.— Ти розумний свою вину на чужих складати, чужими руками жар загрібати (Панас Мирний); Я зостаюсь при моїй думці про “Громадський голос”, себто, що дати на нього гроші, то все одно, що кинути їх у піч, сі панове, очевидно, хотять (хочуть) чужими руками жар загрібати, та ще щоб ті руки їм же платили (Леся Українка); Розумні люди завжди чужими руками жар вигортають, а дурні поперед батька в пекло лізуть... (М. Стельмах).

чужі́ ру́ки. 1. Хто-небудь інший. Хто уникає всякої “панської” охоти, де все для тебе роблять чужі руки, а ти маєш тільки стріляти готовеньке і потім рахувати, скільки “взяв”,— справжній мисливець (М. Рильський). 2. Вороги, люди протилежного стану, поглядів. Старший брат завладав батьківщиною, а його подав, як то кажуть, чужим рукам на пожирання (Ганна Барвінок); Туман обдав нас подихом солоним, І стало темно, наче уночі. Тепер ти не фортеця, Альбіоне, В чужих руках від брам твоїх ключі (Л. Дмитерко).