ЧОРТИК

до чо́ртиків, фам. 1. Дуже, надзвичайно. За шию не капало, але до чортиків набридло неробство (В. Минко); Віддавши дівчатам свою куртку, він до чортиків замерз, просто б сказати — задубів під отим брезентом (Д. Бедзик); Тепер тільки сніг і сніг і небо геть до чортиків прочорнене (В. Стус). 2. зі сл. напива́тися, допи́тися і под. До повного сп’яніння. Він таки піде аж до Миколиної квартири, а вже звідти повернеться. Тоді він нап’ється до чортиків (М. Ю. Тарновський); Полковник Ліснобродський, стоячи на батареї, незрозуміло протер запухлі після нічної пиятики очі. Чи не до чортиків уже допився? (О. Гончар). до зеле́них чо́ртиків. Схопив (Геннадій) дзеркало, з острахом втупився в своє відображення. “Насмоктався до зелених чортиків”. Сполошений біг думок витискував холодні краплі на його лобі (І. Волошин).