ЧИСТОТА

на чистоту́, зі сл. говори́ти, сказа́ти і под. Прямолінійно, щиро, відверто. Скажемо на чистоту, хоч різко: між іншим, проби української прози в остатні (останні) часи заїда поверховість (М. Драгоманов); — Якщо віриш мені, можеш говорити на чистоту,— сказав Роман, поклавши руку другові на плече (В. Минко); Він за всяку ціну вирішив поговорити на чистоту з Костецьким (Л. Первомайський).