ЧИСТИЙ

бра́ти за чи́сту моне́ту. Щиро вірити, наївно вважати що-небудь за істину, правду. — Таки справді щось кава мені не смакує…— Прошу не пити, коли не подобається! — з обуренням виривалася Маруся, схоплюючися. На початках вона брала ще то все за чисту монету (Г. Хоткевич).

виво́дити / ви́вести на чи́сту во́ду кого. Викривати чию-небудь непорядність, підступність, нечесність і т. ін. Ще в своїх ранніх творах М. Годованець взяв під сатиричний обстріл різного роду фальшивих людей. Вміло і дотепно, по-народному мудро виводив він їх на чисту воду (З журналу); — Завтра я в прокурора буду, вже договорився з секретаршею... Я виведу їх на чисту воду. І за машини, і за бенкети... Нехай усі знають (В. Кучер); Треба вивести Мартина на чисту воду, показати перед людьми, що він просто заздрісник (М. Ю. Тарновський); // що. Розказувати правду про що-небудь; розкривати істинний, справжній стан речей. Стаття Франка незвичайно подобалась мені .. Так ясно, просто і дотепно ледве чи хто потрапив би у нас вивести тоту (ту) гнилятину на чисту воду (М. Коцюбинський); — Знаєте, панно Броню, в таких справах не можна забавлятися в ніякі таємниці, треба вивести все на чисту воду (Л. Мартович). ви́вести

виплива́ти / ви́плисти на чи́сту во́ду. Ставати відомим. Не все випливло на чисту воду, але й за те, що розкрилось, довелося .. постояти прив’язаному до стовпа ганьби (М. Стельмах).

за чи́сту моне́ту, зі сл. прийма́ти, сприйма́ти і т. ін. Як істину, як щиру правду, всерйоз і т. ін. — Мій глупенький Савонаролочко! — усміхалась Майя, нарочито приймаючи за чисту монету його слова.— ..Їй-богу, ти доісторичний екземпляр! (М. Хвильовий); Музичко тричі виконував свій твір.. Люди прийняли те за чисту монету, радо вітали появу нового світила (М. Ю. Тарновський); — Надто він, як би сказати… тупуватий і однобічний, а намагається вийти в герої. Ну, й приймає все за чисту монету (Г. Коцюба); А високі слова, якими Ромео прикрашають свої вельми непоказні вчинки, .. часто сприймають за чисту монету (З журналу).

з чи́стою (спокі́йною) со́вістю; з чи́стим (спокі́йним) сумлі́нням. Будучи переконаним у своїй правоті; не відчуваючи гризоти, сорому і т. ін. Піти б у школу та сказати: “Ось я вернувся й на минулому ставлю хрест! Наше гасло: На свободу — з чистою совістю!” (О. Гончар); Посол Вєльовейський прилюдно заявляє, що любить русинів. Ну, кого такі пани люблять, того я з спокійним сумлінням можу не любити (І. Франко); // Чесно. Жити (треба) з чистою совістю, як мама ото казала (О. Гончар). по (чи́стій) со́вісті. — Коли по совісті (вибрали) — нічого не скажу: мій синаш ніколи, Свириде, в Сірка очей не позичав (М. Стельмах); Ми по чистій совісті можемо сказати, що свої обов’язки перед львів’янами сповняємо (виконуємо), а взаємин не бачимо (М. Драгоманов).

ка́ра Бо́жа (Госпо́дня). Уживається для вираження незадоволення ким-, чим-небудь або здивування. Кара Божа з тими листами та й годі! (Леся Українка); — А от і не покину (співати),— розсердився Терентій.— Що за кара Господня. Не ходи, не грюкай, не дихай, не співай, не випивай! (О. Довженко). чи́ста ка́ра Бо́жа. — Бачу, що справді ліпше вже тобі все розказати, а то ж се чиста кара Божа! (Леся Українка).

наставля́ти (направля́ти, напу́чувати і т. ін.) / наста́вити (напра́вити, напути́ти і т. ін.) на (до́бру (пра́ведну)) путь (доро́гу, сте́жку) кого і без додатка. Корисними порадами, доброзичливими настановами скеровувати чиї-небудь дії в правильному напрямку; грати позитивну роль у професійному чи моральному становленні когось. Показуємо став… виногради… Вчимо, наставляєм на путь. Запиcують гості поради (С. Олійник); — Бачу, ти молодець,— усміхнувся Андрій до Коровая.— Уже й сестру наставляєш на добру путь (М. Колесников); Тітки та дядини силкувались направляти її (Настусю) на добру путь (І. Нечуй-Левицький); Батько — велике слово, велика річ! Він тебе годував, ростив… на добру путь напучував… (Панас Мирний); Не набув її батько ні майна, ні грошей про запас, хоч як роздирався в роботі .. Зате .. на добру дорогу наставив синів (І. Муратов); Вернувся Чіпка додому радий, що довелося направити громаду на добру

по пра́вді. 1. з дієсл. Дотримуючись справедливості, не відступаючи від істини; дійсно, справді. Йшли (чумаки) по правді, і про це всі знали й вірили чумакам, бо він як скаже, так воно й є (Нар. опов.); Я ворожбу такую знаю, Хто що, по правді одгадаю, і вже ніколи не збрешу (І. Котляревський); Та й жив ти не в трояндовім вінку, Лаврового по правді заслуживши (М. Рильський). 2. зі сл. говори́ти, жи́ти і т. ін. Чесно, справедливо і т. ін. — Говори ж, сукин син, по правді: служив? (В. Винниченко); Завжди він говорив їм: “Живіть з правдою і по правді” (М. Стельмах). по чи́стій пра́вді. — Дурень Терень, от що я тобі скажу по чистій правді (В. Винниченко).

по чи́стій, перев. зі сл. списа́ти. Остаточно, назавжди. Під час одного шаленого нальоту фашистів сержанта Коляду тяжко поранило, після госпіталю його списали “по чистій” (М. Зарудний); — Він — льотчик? — Був колись. Після аварії списали з армії по чистій. Півлиця йому обпалило (Ю. Бедзик).

у чи́стому ви́гляді. Неприкритий, неприхований; справжній. Мабуть, у чистому вигляді тепер уже буквалізм (у перекладах) соромиться виступати, але неувага до суті твору..— чи ж це не залишки того ж самого буквалізму (З журналу).

хай (неха́й) грім поб’є́ (уб’є́, приб’є́ і т. ін.). 1. зі сл. мене́. Уживається як заприсягання у правдивості своїх слів, щирості намірів, запевнення в чомусь. — Хай мене грім поб’є.., коли я їв чию часть (частину), окроме (крім) своєї! — клявся Попенко (Панас Мирний); — Хай мене грім поб’є, коли брешу… (І. Муратов); Хай мене грім уб’є, коли я знаю, в чім виражається їх “політика” (Леся Українка). хай грім се́ред чи́стого по́ля вда́рить. — Хай мене грім серед чистого поля вдарить, як я тобі зла зичу… (М. Зарудний). грім би вда́рив на цьо́му мі́сці. — Грім би мене вдарив на цьому місці, коли брешу… (В. Кучер). грім поби́й (бий). Що за славний рік новий! Отже, грім мене побий, Він сподобався мені, я складу йому пісні (В. Самійленко); — Я вже вас так буду шанувати, як нікого в світі, побий мене грім! (М. Стельмах); — Дідові куплю (мотоцикл),
чи́стим се́рцем. Щиро, з добрим наміром. Чистим серцем Поблагословила (Ганна) Свого Марка… заплакала Й пішла за ворота (Т. Шевченко).

чи́стої води́. Справжній. Світла ніч стояла над горами. Чиста, прозора, вона просвічувала наскрізь, як синій коштовний камінь чистої води (О. Гончар); — Демагогія чистої води,— зривався Дим на півнячий крик.— Над усім має бути контроль (Є. Гуцало). — О, Макаре, це історія... Тисяча і одна ніч. Романтика... Чистої води романтика. Тепер такого не буває (Ю. Збанацький). чисті́сінької води́. Термін (“гранослов”) видається давно відомим, хоча насправді це чистісінької води неологізм (З газети).

як (мов, на́че і т. ін.) грім з (се́ред) я́сно́го ( рідко чи́стого) не́ба. 1. з дієсл. Несподівано, раптово, зненацька і т. ін. Однак новина впала, як грім з ясного неба (М. Коцюбинський); Спомин про обіцяну телицю того вечора вдарив, як грім із ясного неба (Є. Гуцало); Замфіра, наче грім з ясного неба, вразила ця звістка (М. Коцюбинський); — Ми, тату, .. летимо.— Було це як грім серед ясного неба. Проте батько й виду не показав (О. Гончар); — Мов грім серед ясного неба, шмагонули наш слух його слова (Ю. Збанацький); Фарбувальники не люблять критики! Ці слова .. прозвучали, мов грім серед чистого неба (М. Томчаній). як грім з не́ба. — Жили ми з одинокою матір’ю, і ось на саму кутю, як грім з неба,— прийшли (поліцаї) (Ю. Збанацький). гро́мом із (се́ред) я́сно́го не́ба. А якщо для Докії почуте прозвучить громом із ясного неба? (Ю. Збанацький); Розкриття тієї змови було .. громом серед ясного неб