ЧЕСТЬ

бага́то (забага́то) че́сті для кого, кому, перев. ірон. Хто-небудь не гідний кого-, чого-небудь. Багато честі для мене зватись правою рукою дядька, добре було б, якби мене можна було назвати пальцем на його руці (Леся Українка); Оленка зголосилася побігти за нею, але Мокроус на правах комсорга спинив її. — Багато честі твоїй подрузі, Оленко. Нехай іде собі, куди розігналася (Д. Бедзик).

без ві́ри і че́сті. Непорядний, нечесний. І де змальовано для нас Його героїв досить, Без віри й честі у ділах, З холодним серцем у грудях (М. Рильський).

ви́пала (висо́ка (вели́ка)) честь кому, чому, перев. з інфін. Хто-небудь виявився гідним виконувати, здійснювати і т. ін. щось відповідальне, почесне, дуже важливе. Шеф викликав нас (футболістів) до контори й .. товкмачив, яка нам, мовляв, випала честь і як ми повинні пишатися (Ю. Яновський). ви́пала висо́ка честь на до́лю кого. Висока честь зробити записи пісні про Кармалюка випала на долю М. Костомарова. Здійснення цього запису всього через дев’ять років після вбивства панами та їх посібниками народного месника є дуже знаменним фактом (З журналу).

віддава́ти / відда́ти честь. 1. кому. Виражати повагу до кого-небудь. (Неофіт-раб:) Я честь віддам титану Прометею, що не творив своїх людей рабами (Леся Українка). 2. чому. Схвалити, вітати що-небудь. Треба зразу ж віддати честь прекрасному арештанському звичаєві, вірніше, людській арештантській солідарності (І. Багряний).

дава́ти / да́ти сло́во че́сті кому і без додатка. Урочисто клястися, присягати. (Остряниця:) Присягай іменем короля… забути ворожнечу .. Потоцький повторює. (Гуня:) А тепер дай слово честі (О. Довженко).

з че́стю, перев. зі сл. ви́конати, ви́тримати, здійсни́ти і под. Як належить, як слід або достойно. — Ми до фінішу вчасно прийшли. З честю виконали, товариство, завдання, що на себе взяли (В. Сосюра); З честю витримати іспит війни поклявся в душі кожен, слухаючи Федорова (М. Шеремет).

ма́ти честь (ща́стя), з інфін. Уживається для вираження гордості за щось, задоволення від чогось; бути удостоєним чого-небудь, із задоволенням здійснювати щось. — Я вже мав честь бути в вашому домі..— почав Ломицький (І.Нечуй-Левицький); “Товаришу листоноша,— сказав тоді й артист.— Тоді дозвольте мені мати честь — бути вашим добрим знайомим” (Ю. Яновський); Я мав щастя бути учнем дорогої Ганни Антонівни… (Ю. Яновський). ма́ти за честь. — Мав за честь бути присутнім на тому засіданні (З газети).

ма́ю честь, уроч. 1. з інфін. Уживається як шаноблива форма при звертанні до когось, у розмові з кимсь; удостоєний, уповноважений, бажаю і т. ін. — Вибачте, будьте ласкаві! Професор Карташов з Петербурга. Маю честь освідчитись, — сказав прибулий (О. Довженко). 2. Уживається як шаноблива форма прощання з ким-небудь. (Вадим:) Дозвольте йти. (Ярослав:) Прощайте. (Вадим:) Маю честь (Іван Ле).

на (в) честь чию, кого, чого. Для вираження поваги, пошани кому-, чому-небудь, для підтвердження визнання когось, чогось і т. ін. Академія художеств дає сьогодні обід на честь Карла Брюллова, який нарешті повернувся з-за кордону (О. Іваненко); Вечірка на честь приїзду гостя почалася (Ю. Яновський); — Хрестили його у нашій церкві, назвали в дідову честь теж Петром (М. Стельмах).

пора́ і честь зна́ти кому і без додатка. Настав час залишити когось, іти звідкись, закінчити, припинити щось. (Марина:) Третій день гостюють, пора б вже й честь знати (М. Кропивницький); Хтось кинув з гостей: — Чи не пора вже нам і честь знати? Старицький підтакнув: — Авжеж, авжеж! І перший підвівся з-за столу (М. Олійник). пора й со́вість зна́ти. Ну, годі вже мені пащекувати .. Пора вже й совість знати. Прощай, моє ластовенятко любе! (М. Драй-Хмара).

роби́ти / зроби́ти честь. 1. чому. Бути чиєю-небудь прикрасою, гордістю. Видавались з маси співу такі чисті та дужі голоси, котрі зробили б честь сцені у великих театрах (І. Нечуй-Левицький); У нашому інституті вторік (торік) одкрили картинну галерею.. Навіть не підозрювали, яке багатство там лежить. Такі твори зроблять честь і столичному музеєві (Є. Гуцало). 2. кому. Позитивно характеризувати кого-небудь. — Такий погляд на виховання дітей робить вам честь,— сказав Ломицький (І. Нечуй-Левицький); Надзвичайна сумлінність у творчій роботі, напрочуд велика працьовитість, довіра до режисера робили честь талановитому російському акторові Бєлову (О. Довженко). 3. кому, чому. Виявляти повагу, пошану до кого-, чого-небудь. Уважав себе (співак) за найрозумнішого патріота.. Для того (тому), думав, що робить велику честь зборам своєю особою (Л. Мартович); Тепер же я маю тільки подякувати за честь, яку зр

розмі́нювати / розміня́ти честь на п’ятаки́ що. Бути дріб’язковим заради власної користі, вигоди. Майор внутрішніх військ Яцуба не з тих, що по базарах свою честь розмінюють на п’ятаки, йому пенсії вистачає. Та ще ж і дружина вносить свій пай (О. Гончар).

сло́во че́сті. 1. Уживається для запевнення істинності, правдивості сказаного, обіцяного. — Дядю Миколо, а ви знаєте, Славко — поет. Він вірші пише. Слово честі! (В. Козаченко); — Стій! Може бути… — сказав Щорс.— Слово честі — це Боженко (О. Довженко). 2. Словесне запевнення в правдивості чого-небудь. Упевняв мене (адвокат) словом честі, що ще нині відошле контрат (контракт) до суду (Л. Мартович).

спра́ва че́сті. Те, що визначає гідність особи, колективу і т. ін.; почесний обов’язок. Поставив він собі за справу честі Найважчий камінь зразу перенести (С. Крижанівський); — Що вже сталося, те сталося. Але справа нашої честі — відвернути від вас біду (І. Головченко та О. Мусієнко).

честь мунди́ра. Гідність особи як представника певної організації, посади і т. ін. Не повезло йому .. або прокрався, чи ще що трапилося, ну, під суд не віддають, бо честь мундира бережуть,— треба йти з полку (Г. Хоткевич); Турбай зрізав кожну лозину, хоч хлопець, видно, стараючись пдітримати честь мундира свого голови, вибрав для полковника найдебеліший сухостій (М. Руденко).

честь че́стю. Як і повинно бути, як і належить.— Я їй (матері) адресу написав. Усе честь честю… Обов’язково приїде! (Є Кравченко); Завод закрили. Документи наші одправили в Бульварний район поліції. Звідтіля нам оддавали честь честю забрані документи (Нар. опов.).