ЧАРКА

вклоня́тися ча́рці. Випивати, зловживати алкогольними напоями. Деякі буряководи, забувши про посіви, вклонялися чарці (М. Рудь).

загляда́ти (зазира́ти) в ча́рку. Випивати; зловживати алкогольними напоями. Після обіду .. Корнієва молодиця налила-таки (Варі) шкалик, дарма що свого Корнія вона струнчить весь час, щоб не заглядав у чарку... (О. Гончар). зазира́ти в ча́рочку. Іван Кісочка, ніде правди діти, на старість підлінився та .. і в чарочку зазирав, та ще й у глибоченьку (Григорій Тютюнник).

зато́плювати / затопи́ти ли́хо (ро́зум, го́ре, бі́ду і т. ін.) в ча́рці (в горі́лці). Тамувати, приглушувати важкі почуття, думки, притупляти свідомість, надмірно вживаючи алкогольні напої. — Що ж робив він в ті скривджені дні? Може, в чарці затоплював лихо? (П. Воронько); І гарний сей чоловік, .. зате як загуляє, — роботу .. кинув та й розум затопе (затопить) в горілці (Панас Мирний). у ча́рці го́ренько топи́ти. Роби на других дні та ночі. На хвилю праці не засни; А візьме сум, заплачуть очі — У чарці горенько топи... (П. Грабовський). топи́ти го́ре в чому. Пива він не любив і топив своє горе в абстрактних розмовах про беззахисність людського кохання (Л. Первомайський).

за ча́ркою. П’ючи спиртне або у стані сп’яніння. Гнат почав учащати до корчми. В корчмі за чаркою він забував своє лихо (М. Коцюбинський); Тільки за чаркою чоловік Варки говорив вільно і весело (З журналу).

не розмина́тися / не розмину́тися з ча́ркою, жарт. Зловживати спиртними напоями; випивати, пиячити. І справді, поки був (Микола) у селі, то не пив. А як бував у місті, то там не розминався з чаркою, та про те ніхто не знав — ні Параска, ні батько її (Б. Грінченко).

перехиля́ти (перекида́ти) / перехили́ти (переки́нути) ча́рку (по ча́рці), фам. Пити алкогольні напої. На Смика він прицілився. Що любить Смик? Перехиляє чарку чи ні? (М. Руденко); Перепочити коням слід було, А мандрівцям перехилить по чарці і закусити щукою (М. Рильський). переки́нути (хильну́ти) чарчи́ну. (Галушка:) Галю, винось-бо щось перекусити — чоловік з дороги .. та й нам не завадить чарчину перекинути (О. Корнійчук); — Вип’ю,— кивнув Омелян, бо таки й справді йому скортіло хильнути чарчину (О. Ільченко).

під ча́ркою. У стані сп’яніння; напідпитку. Він був вже трохи під чаркою (І. Нечуй-Левицький); Поліцаї були напідпитку, не те що п’яні, як квач, а так, під чаркою (К. Гордієнко); — Куди ж ви їх (гроші), Володимире, діваєте: чи солите, чи квасите, чи свіжими поїдаєте, — іноді, під чаркою, допитувався дядько Микола (М. Стельмах); Живе він (Розум) у царських розкошах. Так от, під чаркою ми спитали: чи правда те? Коли ж не повірили, то він ткнув мені й пану обозному метрику (М. Лазорський).

по ча́рці. 1. Випити спиртне. — Тепереньки можна і по чарці,— сказав пан Зануда (І. Нечуй-Левицький); А по чарці?! треба конче!.. Ану, на та збігай, хлопче (Олександр Олесь); — Годиться в дорогу й по чарці, як то кажуть, на коні (М. Лазорський). 2. зі сл. пи́ти, ви́пити і под. Що-небудь спиртне. — Вип’ємо, діду, по чарці, чи що (Ю. Яновський).

припада́ти до горі́лки (до ча́рки, до пля́шки і т. ін.). Виявляти пристрасть до алкогольних напоїв; пиячити. І почав був Андрій-столяр до горілки припадати — заливав нею свої образи (Є. Кротевич); — Він .. не дуже припадає до чарки. Він буде судити не за могоричі, а буде судити по правді (І. Нечуй-Левицький).