ЦУРОЧКА

до цу́рки. 1. На дрібні, невеликі частини. Я перескочив через межу і ринувся просто на них (фашистів), вскочив у саму їхню гущу. Одного метнув через себе багнетом. На другому розбив до цурки приклад (Ю. Яновський). 2. Повністю все, без залішку. Вранці дізнаються, кого обідрано “до цурки” (М. Хвильовий); Через рік папку, в якій було підшито справу Явдохи Гонти, секретар віддав в архів, а ще через рік голодні миші з’їли папку до цурки (О. Донченко); // Остаточно, до кінця. Адже тим часом втратимо до цурки все і всіх, хто цю освіту здатен забезпечувати (З газети); // зі сл. би́ти, ни́щити і под. Дощенту. В голові майнуло — турки! Тут наш предок на коня: З козаками бив до цурки Ворогів, рубав до пня (Д. Білоус). до цу́ри. (Оксана:) Добивати треба сучих синів до цури (М. Куліш). до цу́рочки. Я, бачся, каганець усе ховав під свитку. Та якось теє… зирк — горить! І, батечку! як обхопило — Усе до цурочки згоріло (Л. Гл

ні цу́рочки. Абсолютно, зовсім нічого. Вони ж пильнують, щоб у саду не було ні смітинки, ні цурочки (С. Скляренко); Батько при виході наказував (дочкам): — Полоти чистенько, щоб не було бур’яну ні цурочки (З журналу).

по цу́рочці. Окремими частинами; потроху. — Дбали люди, дбали, а тепер що вийшло? Самі ж і розтягають по цурочці. Гай-гай. А як наші німчика відженуть та назад вернуться, де зерно, де пляшки, де гарбочки, де реманент? Що ми скажемо? Який одвіт (яку відповідь) дамо? (Григорій Тютюнник).