ЦАРСТВО

відійти́ / відхо́дити у ца́рство небе́сне, книжн. Померти. Була колись у нас жіночка. На подобу Регіни. Відійшла у Царство небесне. Через дурницю (Б. Бойко).

казко́ве ца́рство, нар.-поет. Дивовижно гарне місце з незвичайним рослинним та тваринним світом. Ми їздили туди (в гроти). Лягали на дно човна і за хвилину опинялися в казковому царстві (М. Коцюбинський).

ме́ртве ца́рство, нар.-поет. Місце, де відсутні живі істоти, де панує абсолютна тиша. Була темна осіння ніч… Скрізь тихо, темно, сумно, наче в мертвому царстві (Панас Мирний); — А тут — тихо та сумно, як у болоті; сонно, німо, як серед мертвого царства; а дома — гірше, ніж у пеклі! (Панас Мирний).

проспа́ти (усе́) ца́рство небе́сне, жарт. Утратити, проґавити щось важливе, потрібне, не скористатися якоюсь можливістю. — Бачите, проспали царство небесне,— сміється чоловік з рушницею.— І сотню свою проспали, і вістових, і коні (В. Гжицький); Гайворона розбудив високий зчіплювач вагонів з ліхтарем у руках: — Проспиш усе царство небесне. Зараз ось автобус на Косопілля піде (М. Зарудний).

со́нне ца́рство; ца́рство сну. 1. Тиша, спокій, безмовність, коли всі сплять. Він все ще надіявся, що всі скоро заснуть і запанує те сонне царство, яке дасть йому можливість вийти з хати на побачення (Григорій Тютюнник); Царством сну здаються зали (І. Муратов); // Стан спокою або бездіяльності. — Полетіли бризки, і сонне царство водяних відображень, загойдавшись, пересипалось срібними іскрами (А. Шиян); Ми розпрощалися з сонним царством на великих засіданнях, воно пішло в минуле (З газети). 2. Люди, охоплені сном. Коло його (нього) розвернулося сонне царство (Панас Мирний).

те́мне ца́рство. Відстале, некультурне суспільне середовище. Темнеє царство скоріше руйнуйте, Світле, нове на руїнах збудуйте! (Пісні та романси..); // Відсталість, неосвіченість, неуцтво і т. ін. Землю вистилали глухі бур’яни та жаб’ячі печериці, а в людських душах — звивали кубла темного царства сили: лиха заздрість, глуха віра та безнадійність довічна (Панас Мирний).

тридев’я́те (тридеся́те) ца́рство (рідше королі́вство), нар.-поет. Дуже далека країна, земля. В тридев’ятім славнім царстві, де колись був цар Горох, а тепер на господарстві мудрий пан, вельможний Ох (Леся Українка); У тридев’ятому царстві, у тридесятому королівстві! (так починав Івась свої казки, бо чув він і читав, що більшість казок так починається) (Грицько Григоренко). тридеся́те волода́рство. Десь-то, в тридев’ятім царстві, в тридесятім володарстві, Жив був славний цар Дадон (Переклад М. Рильського).

ца́рство небе́сне (ві́чне, Бо́же), рел. 1. Рай. — Не журися, Насте, об худобі.. Стережись, щоб вона тобі не перепинила дорогу до царства небесного (Г. Квітка-Основ’яненко); Вона замолоду, бувши замужем за дияконом і натерпівшись і холоду й голоду, як овдовіла й перейшла до брата жити, то мов у царство Боже попала (Панас Мирний). 2. кому.Уживається при згадці небіжчика для вираження побажання йому загробного райського життя. — А-а! Пригадую, пригадую. Був колись такий тип у Сміянах. Помер, царство йому небесне (О. Бердник); — Гм... старий Пруденко, приміром, успокоївся не так давно,— кахикнув Лелека і погладив вуса.— Т-а-а-к,— протягла Розумиха, але не повела і бровою.— Царство йому небесне, вічний спокій душі. Статечна людина була (М. Лазорський); Хоть од Дидони плив (Еней) поспішно, Та плакав гірко, неутішно. Почувши ж, що в огні спеклася, Сказав: — Нехай їм вічне царство (І. Котляревський). 3. ірон. Страта,

ца́рство пітьми́ (тьми, мли), книжн. Відстале, некультурне суспільне середовище. І не воскресне царство мли (М. Рильський).

ца́рство ті́ней, книжн. Потойбічний світ. Під фрескою мозаїка, що зображає цілу плетеницю містерій в пам’ять Адоніса, його підземну мандрівку по царству тіней і його воскресіння в постаті Діоніса (Леся Українка); Що стосується єгиптян, то вони були певні того, що за допомогою добре продуманих засобів можна забезпечити собі повне благоденство в царстві тіней (З журналу).