ХУК

да́ти ху́ка на кого і без додатка, фам. Промахнутися, помилитися, прорахуватися. Раз на вовка хука дав (Мирон); удруге схибив, за третім разом заряд у пеньок всадив (Панас Мирний); Хтось так сильно двигонув пана Демида під лікоть, що меткий стрілець дав на цей раз хука (О. Ільченко).

ху́ка усучи́ти кому. Кого-небудь відправити ні з чим; відмовити комусь у чому-небудь. — Я б тобі, Ригоровичу, хука усучила, та нехай лишень опісля; тепер ти мені прислуговуй (Г. Квітка-Основ’яненко).