ХОТІТИ

коли́ хо́чеш (хоч, хо́чете), у знач. вставн. словоспол. Уживається для зосередження уваги на чому-небудь і для переконання співбесідника сприймати висловлене саме так. — Так, справді, просто й, коли хочеш,— доцільно (Іван Ле); (Петро:) Коли хоч, Галю, то не без правди і в річах (речах) Луки Семеновича (Панас Мирний); — Ваш голос мені аж ніби знайомий. А я Лук’янів син — Данило, коли хочете (П. Панч).

скі́льки хо́чеш (хоч, хо́четься). Вдосталь. Та не було, видно, ще ні в Антанти, ні в самого чорта таких снарядів, які могли б видовбати хлопців із схованої рідної землі, з портових підвалів та погребів! Бий, сади собі, скільки хочеш, коли снарядів не жалко! (О. Гончар); Пий, душе, скільки хоч, призволяйся усмак! А любив він гарненько поїсти… (П. Грабовський); — Дивуєтесь, може, чому мені така фантазія прийшла в голову? Ну, дивуйтеся собі скільки хочеться (Г. Хоткевич).

хо́чеш не хо́чеш. Незалежно від чийогось бажання, через певні обставини; мимоволі. Трапилося так, що під самим Фастовом обломилася карета і, хочеш не хочеш, довелося заїхати до схизмата (П. Панч). хотя́ не хотя́, заст. Хотя не хотя велика сила росіян переймалася культурою і цивілізацією поляків (О. Кониський).

чого́ (ті́льки) душа́ бажа́є (хо́че, пра́гне і т. ін.) / забажа́є (захо́че, запра́гне і т. ін.). 1. У достатній кількості, доволі. Нічого Бога гнівити, досі ми гаразд малися. Було всього, чого тільки душа багла (І. Чендей); Все йому (Федорові) є, чого душа забажає (Панас Мирний). 2. Те, до чого хто-небудь має потяг або чого хоче досягти. Все, чого душа запрагне, Я створю в одну хвилину (Леся Українка).

що хо́чеш (хоче́ться). Абсолютно все; усе без винятку. Ми тут з тобою одні! Можемо виробляти, що хочеш! Свистіти, співати! (О. Гончар).

як собі́ хо́чеш (хо́чете, хо́чте). Незважаючи ні на що. — От, тату, дали мені жінку, тепер візьміть її собі, бо я з нею не житиму. — Чому ж це так?..— Як собі хочете, а ми вкупі не будемо… (М. Коцюбинський); — Головний приз буде мій, це вже як собі хочте (О. Гончар).