ХОДУНОМ

ходи́ти / заходи́ти хо́дором (ходуно́м). 1. Дуже дрижати, двигтіти, хитатися. Стіни в школі ходили ходором (М. Коцюбинський); Під ногами двигтіла земля, ходила ходуном, неначе він перебував на палубі якогось корабля (І. Цюпа); Стіл заходив ходором; чарки й пляшки заторохтіли (Панас Мирний). 2. Дуже швидко рухатися під час якоїсь роботи, дії. Недалеко од хати під грушею Мотря терла коноплі. Її руки ходили ходором (І. Нечуй-Левицький); У хлів вривається Орися: хустка на плечах, очі горять, граблі так і ходять ходором в руках (Григорій Тютюнник). 3. Посилено трястися, смикатися; то підніматися, то опускатися (про м’язи, частини тіла і т. ін.). А що ж Палажка? Знай собі регоче, Аж груди ходять ходором (А. Крижанівський); Кров ударила їй (дівчині) в лице, ніздрі маленького носа ходили ходором (В. Винниченко); Боки йому (турові) ходили ходором, руда шерсть змокріла на хлющ (П. Загребельний); Ковтав (Степан) п