ХОДИТИ

без штані́в під стіл бі́гати (ходи́ти), ірон. Бути зовсім малим, в дитячому віці. Старший брат пішов на роботу, коли я без штанів під стіл ходив (З газети). без штанці́в під стіл бі́гати. (Глушак:) Худякова я знав, коли ти ще без штанців під стіл бігав (О. Довженко).

гна́тися (ходи́ти, іти́ і т. ін.) по п’я́тах. Невідступно переслідувати когось. Семен Лісовий і Микита Ващенко бунтували селян проти царя й поміщиків. За обома ними по п’ятах гналися стражники (Нар. опов.); Чернець поспішав, але тайговий присмерк гнався за ним по п’ятах (О. Донченко); Йому здавалося, що сама смерть женеться за ним по п’ятах (З. Тулуб).

голова́ (іде́ (хо́дить) / пішла́ (заходи́ла)) о́бертом (кру́гом, хо́дором і т. ін.) чия, у кого, кому і без додатка. 1. У кого-небудь виникає стан запаморочення (від хвороби, болю, голоду і т. ін.). Вікторія не може підвести руки. Стає млосно, йде обертом голова, тисне в грудях (А. Хижняк); У мозку (Якова) сон-туман, тім’я мов хто коліном надавлював, голова кругом ходила (Панас Мирний); Голова ходила ходором, кружила, боліла.. Щоб хоч трохи очуматись, він пішов походити по ярмарку (Панас Мирний); Дух їстівного вдарив у ноздрі (ніздрі) й голова пішла обертом (І. Багряний). 2. Хто-небудь перебуває в стані приголомшеності, відчуває розгубленість (від надміру вражень, численних турбот, справ і т. ін.). Його голова йшла обертом від тих палких думок, які Іван (Тобілевич) привіз з Києва (Ю. Мартич); Контрактом же я так зв’язаний, що не можу кинути службу раніше .. Голова йде кругом (М. Коцюбинський); І то правда, скільки ти

дале́ко (й) ходи́ти до кого. Уживається для підкреслення чиєїсь переваги над ким-небудь у чомусь. (Явдоха:) А очі у нього,— я таки придивилась,— прямо проклятущі! Куди Терешкові до нього, далеко й ходить! (М. Кропивницький).

дале́ко ходи́ти (бі́гати) не тре́ба (не бу́демо). Легко, без труднощів можна зробити що-небудь. Тепер ми (в’язні) знали, що фашисти тримали нас тут (у тюрмі) як матеріал: треба когось розстріляти — далеко бігати не треба, приходь, бери голіруч готовеньких, хоч і ледве живих і теплих (Ю. Збанацький).

дрижаки́ пробіга́ють (хо́дять) / пробі́гли (пішли́) по спи́ні (по шкі́рі, по ті́лу і т. ін.) чиїсь, у кого і без додатка. Хто-небудь тремтить від холоду, страху, хворобливого стану, нервового напруження і т. ін. Несподівана туга за чимось невимовно дорогим струшувала діда, аж дрижаки пробігали по шкірі (Є. Гуцало); Тіні насправді ворушаться. Вони хутко перебігають від одного стовбура до другого. В цей час щось зашкряботіло під вікном. По його тілу пробігли дрижаки (П. Панч); — Зачепіть-но тільки,— не відступив Савка, хоч від Кузьменкової загрози пішли по його спині дрижаки (З. Тулуб). ходи́ли дрижаки́. У Маріки теж уже сині від холоду губи, під благою сорочиною хвилями ходили дрижаки (С. Васильченко).

іти́ (бу́ти, ходи́ти і т. ін.) на поводку́ (на по́воді, на припо́ні, на при́в’язі і т. ін.) у кого, чого, рідше за ким, чиєму. Діяти за чиєю-небудь вказівкою, сліпо підкоряючись чиїйсь волі; бути залежним у своїх вчинках від кого-, чого-небудь. Я знаю: не можна йти на припоні враження читача. Читач не завжди правий (Ю. Смолич); Палко засуджуючи в присутності Маринки гризотівський спосіб життя, нечесне обивательське животіння своїх батьків, ти (Дмитро Гризота) продовжував іти в них на прив’язі (В. Речмедін); — Ти мій авторитет підриваєш! На поводку в Гайворона ходиш! (М. Зарудний); — Я теж винен у цьому, товариші, коли хочете знати. Так, винен, бо ходив за Перегудою на поводку, потурав йому всі ці роки (В. Кучер). іти́ на поворо́зці. — Про Данилка не йде мова,— перебив секретар.— Можливо, він іде на поворозці в когось іншого, який прикривається маскою нейтральності (Р. Іваничук).

іти́ (ходи́ти) / піти́ второ́ваними (прото́птаними) стежка́ми. Діяти так, як хтось раніше діяв; наслідувати, повторювати дії, вчинки, погляди і т. ін. своїх попередників. Леся Українка не намагається йти второваними стежками, вона шукає нових шляхів і власне тому не використовує вже готових перекладів (З журналу); Сьогодні четвертий дослід. Або друга фракція буде без шкідливих домішок.., або йому, Розенбергу, доведеться ходити слідом за Русевичем тими ж уторованими стежками (Ю. Шовкопляс). піти́ проте́ртою сте́жкою. — Мабуть, як і дід, прадід та батько, покрутишся, поки молодий, а там — і собі протертою ними стежкою підеш... (Панас Мирний).

іти́ (ходи́ти) / піти́ з торба́ми (з то́рбою). Жебрати, просити милостиню. Бодай пани панували, бодай пани жили, Бодай вони межи люди з торбами ходили (Україна сміється); — Не дав вдовиці утопиться, Не дам же й з торбою ходить,— Сказав Максим (Т. Шевченко); Все доконечно треба знати і наперед з кождим (кожним) крейцаром обчислитися, коли тато не хочуть піти з торбами (І. Франко). з то́рбою піти́ по хата́х. Текля .. сама залишилася з дитиною на руках, і коли б не такі сусіди, як родина Крикливця, то давно б уже з торбою пішла по хатах (І. Муратов).

іти́ (ходи́ти) / піти́ одніє́ю (ціє́ю ж) сте́жкою з ким і без додатка. Займатися тією ж справою, що й хто-небудь інший, наслідувати когось. Її батько не раз і не двічі нахиляв (схиляв) зятя, щоб той ішов з їм (ним) однією стежкою (Б. Грінченко); Мій брат був літературним працівником, я теж, напевне, піду цією ж стежкою... (І. Волошин).

іти́ (ходи́ти) / піти́ під ру́ку чию (під руко́ю чиєю). Слухатися кого-небудь; рахуватися з чиєюсь думкою; коритися комусь. Та й не лише панни, а й кавалери радо йдуть під мою руку: “Як панна Маня скаже, так і буде” (І. Франко); Доки жив старий Швайка, сини ходили під його рукою, як воли в плузі (П. Панч).

моро́з по́за (за) спи́ною (за плечи́ма, по́за шкі́рою і т. ін.) хо́дить (бі́гає і т. ін.) у кого і без додатка. 1. Комусь холодно, хтось мерзне. Христя задумалась. Поза спиною у неї мороз ходе (ходить) (Панас Мирний); За плечима бігає мороз. І втома чеше волос посивілий (М. Рильський); // Хтось відчуває озноб, когось трясе від збудження, хвилювання і т. ін. Грицько замовк; у Івася мороз ходив поза спиною, і він боязко струшувався (Панас Мирний). аж холодо́к хо́дить під соро́чкою. Там під сорочкою аж холодок ходив, а Хома гріб руками землю і, обламуючи нігті, шепотів: — Пронеси! (О. Гончар). 2. Комусь стає неприємно, моторошно, страшно і т. ін. Як .. стануть вони розкривати один одному свої думки та виявляти темні свої діла — мороз ходе (ходить) за спиною (С. Васильченко); — Як згадаю оті кулачні бої парубоцькі, то й тепер мороз поза шкірою ходить (З газети); Навколо якісь кущі, хащі

на го́лова́х (на голові́) ходи́ти. 1. Дуже бешкетувати, чинити безладдя. Батько знову хапав за руку (Владика) й казав докірливо: — Ти на голові ходиш! Ану марш до дідуня (Є. Гуцало); — Узувши чоботи нові, хлопчак ходив на голові, Хоч дехто вжив би з тим же успіхом: Не знав хлопчина міри в пустощах (С. Караванський). тро́хи на го́лова́х (на голові́) не ходи́ти. Музика ріже..; п’яні чоловіки трохи на головах не ходять та вибивають гопака коло молодиць (Панас Мирний); (Хвенька:) То вона тут видає з себе тихоню, а там… Трохи на голові не ходила (Панас Мирний). 2. Бути необмеженим у своїй владі, у своїх діях. Над самими дахами з виттям проноситься літак. На череві чорні хрести. Такий, як 1941. Але тоді він ходив на головах, як пан. Тепер ніби тікає чимдуж від погоні (О. Гончар).

на́зирці ходи́ти за ким. Невідступно стежити за кимсь, переслідувати когось. Левко кілька разів припрошував, щоб дівчина сіла на санчата, але вона віднікувалась, бо не хотілося, щоб назирці за нею ходили всі Щербини (М. Стельмах).

на ци́рлах ходи́ти перед ким, фам. Догоджати, прислужувати кому-небудь. — Набридло мені дивитися, як перед Лесею вся сім’я на цирлах ходить (З газети).

під стіл пі́шки ходи́ти (бі́гати), ірон. Бути дуже малим, малою дитиною. — Ти що, нас лякаєш?— завівся друкар.— Ти ще під стіл пішки ходив… (В. Дрозд); — Ну, то як, Михайле? Будеш чабаном? Хлоп’я задкує від Горпищенка.. — Я льотчиком буду… Як Петро ваш…— Ага! — хихикає Корній.— Під стіл пішки ходить, а вже й воно розібралося, де вершки, а де відвійки (О. Гончар); — Володя Шевченко, здається, учора під стіл пішки бігав, а тепер уже рулює на комбайні (З журналу). ходи́ти пі́шки під столо́м. — Коли не вмів ще й букваря читати, Ходив, як кажуть, пішки під столом. Любить мене навчила мати… (В. Симоненко).

піти́ / ходи́ти по ни́шпорках. Ретельно, старанно вишукувати що-небудь. Блаженко сам пішов по нишпорках. Він натикався на багато дивовижних чудових речей (О. Гончар); Гнат все ходить і ходить по нишпоркам, шугає чогось (З усн. мови).

по лю́дях ходи́ти. Просити милостиню; жебракувати. Тяжке дитинство судилося моїй жінці, всього довелося зазнати: і по людях ходила, і наймалася до панів, і поневірялася (З газети).

по сві́ту (по землі́) ходи́ти. Жити. — Щоб ви не діждали по світу ходити, людей грабувати (Ганна Барвінок); (Самопал:) В мене… іменини… П’ятдесят сім років по землі ходжу, Антоне (М. Зарудний).

усі ко́зи в зо́лоті кому. Все здається, сприймається кращим, ніж є насправді. П’яному — всі кози в золоті (В. Речмедін). і ко́зи в зо́лоті хо́дять. — Еге ж, там (в Америці) і кози в золоті ходять,— безневинно каже Лесь Якубенко, і дядьки починають реготати (М. Стельмах).

у ярмі́ ходи́ти. Тяжко працювати, зазнаючи утисків, гноблення від кого-небудь. — Годі, годі, браття, у ярмі ходити! Годі, годі, браття, під неволею сидіти! (Марко Вовчок); (Неріса:) Я справді не вдалася до того, щоб весь день у ярмі ходити так, як твоя сестра (Леся Українка); — Козацькому народу і тут, і там на панських ланах в ярмі ходити,— журився Неридаймоямати (М. Лазорський).

ходи́ти / заходи́ти хо́дором (ходуно́м). 1. Дуже дрижати, двигтіти, хитатися. Стіни в школі ходили ходором (М. Коцюбинський); Під ногами двигтіла земля, ходила ходуном, неначе він перебував на палубі якогось корабля (І. Цюпа); Стіл заходив ходором; чарки й пляшки заторохтіли (Панас Мирний). 2. Дуже швидко рухатися під час якоїсь роботи, дії. Недалеко од хати під грушею Мотря терла коноплі. Її руки ходили ходором (І. Нечуй-Левицький); У хлів вривається Орися: хустка на плечах, очі горять, граблі так і ходять ходором в руках (Григорій Тютюнник). 3. Посилено трястися, смикатися; то підніматися, то опускатися (про м’язи, частини тіла і т. ін.). А що ж Палажка? Знай собі регоче, Аж груди ходять ходором (А. Крижанівський); Кров ударила їй (дівчині) в лице, ніздрі маленького носа ходили ходором (В. Винниченко); Боки йому (турові) ходили ходором, руда шерсть змокріла на хлющ (П. Загребельний); Ковтав (Степан) п

ходи́ти / піти́ по рука́х. Потрапляти від одного до іншого; бути в користуванні то одного, то другого. Книжка пішла по руках (І. Нечуй-Левицький); Чарка пішла по руках, і люди урочисто пили (М. Стельмах); Кулемет уже пішов по руках. Житченко .. уважно розглядає його .. Передаючи кулемет Яреськові, додає: — Бережи! (О. Гончар); // Вести аморальний спосіб життя, перебуваючи в інтимних стосунках не з одним чоловіком (про жінку). Після смерті чоловіка пішла Марфа по руках (З журналу).

ходи́ти в шо́рах. Коритися кому-небудь, бути залежним від когось. (Ізоген:) Тепера з молодими трудно.. Не хотять (хочуть) ніяк ходити в шорах (Леся Українка).

ходи́ти в’юно́м біля кого. Догоджаючи кому-небудь, підлещуватися; запобігати перед кимсь. На цьому обіді були також Кочубей, Лизогуб, Ханенко і Валькевич. Усі вони в’юном ходили коло господаря, вихваляючи родину Розумів і ловлячи жадібно кожне його слово (М. Лазорський).

ходи́ти го́лим (бо́сим). Бідно вдягатися або бути бідним. На мельника вода робить, а мельничка гола ходить (Укр.. присл..); — Не дам! Не дам!.. Діти голі ходять,— висока, худа молодиця в небіленій сорочці й спідниці цупкими пальцями вчепилася в грубий сувій, який тримав перед себе розлючений бандит (М. Стельмах).

ходи́ти догори́ нога́ми. Дуже бешкетувати, чинити безлад. Хлопці на перервах ходять догори ногами (М. Зарудний).

ходи́ти за плу́гом. Обробляти землю. Як би він хотів мати зараз тиху Миронову судьбу (долю). Непомітно жити біля такого ставочка, ходити за плугом, ростити дітей і забути усе-усе на світі (М. Стельмах).

ходи́ти з те́мними очи́ма. Бути неосвіченим, неписьменним, неграмотним. — А хіба уже як мені, то й вік ходити з темними очима? Та як на мене, то хоч би і всі учились,— тільки за що, діти? (С. Васильченко).

ходи́ти манівця́ми. Поводити себе, діяти неправильно, не так як треба; збочувати. — Зараз ви (десятикласники) стоїте на порозі життя, добре тому, хто відразу піде по вірній стежці і не ходитиме манівцями (І. Цюпа).

ходи́ти навкру́г (навко́ло, довко́ла і т. ін.). Не торкатися суті якої-небудь справи, говорити не прямо, а відволікаючи когось від головного. — Чого навкруг ходити, кажи простіш (П. Дорошко); Питання Андрієвої справи, обвинувачення тощо, як і питання його братів, слідчий не торкався, лише ходив навколо (І. Багряний); — Ти зразу так би й сказав. А то крутить усе, ходить довкола (О. Донченко).

ходи́ти навшпи́ньки (на па́льцях) перед ким, коло кого. Побоюючись кого-небудь, лестити, догоджати йому, запобігати перед ним. — Коло мене жінка буде ходити навшпиньки (І. Нечуй-Левицький); Він завжди щулиться.. перед власною жінкою, хоча на словах ого-го як він командує своєю старою і як вона навшпиньки ходить перед ним (М. Стельмах); Перед Граб’янкою всі на пальцях ходили, а Зоньку годували штурханцями по кутках (Леся Українка).

ходи́ти ни́жче трави́ перед ким. Підкорятися чиїйсь волі, бути дуже покірним, слухняним. — Якби тебе чоловік бив або знущався з тебе.., а то ж він перед тобою нижче трави ходить! (Л. Яновська).

ходи́ти павиче́м (го́голем). 1. Триматися поважно, гордовито, зарозуміло, зверхньо. Дочка була зальотна птиця..; Червона, свіжа, як кислиця, І все ходила павичом (павичем) (І. Котляревський); Бунчук ходив гоголем. Його вибирали і рекомендували, куди тільки можна було обирати та рекомендувати (М. Зарудний). походжа́ти го́голем. — Ти виходиш на подвір’я, а півень весь у червоному, як живий вогонь, гоголем походжає по росяному спориші і гордим оком подивляє навколо (А. Камінчук). 2. Бути вдягненим у яскраве, барвисте або багате вбрання. — Вирядив (чоловік) дівку як паву, син гоголем ходить, жінка в хустці такій, що всі баби очі рвуть од заздрощів, а в самого чоботи з рипом (А. Дімаров).

ходи́ти пі́внем. Триматися зверхньо, гордовито, хоробро або зухвало. Зовні Микола Васильович весь помолодів, ходив півнем у “піджачку наопашки” (М. Рудь). ходи́ти пі́вником. Серед другокласників ходив півником та козирився Володько Гречаний (М. Зарудний).

ходи́ти під Бо́гом. Не знати, що трапиться у житті, що є неминучим у майбутньому. Надто прикро не мати довго звісток від рідних та дорогих людей з того краю, де всі .. під Богом ходять (Леся Українка); Кобза .. з матір’ю увійшов у хату і, помолившись перед іконами, стиха промовив: — Не журіться, матінко, ми всі ходимо під Богом (О. Стороженко).

ходи́ти під ву́сом. Бути дорослим (про хлопця). Було це років сорок тому, а може, й цілих сорок п’ять. Я, як кажуть, ходив уже під вусом і служив у сільського куркуля Тимохи Ломаки (Є. Кравченко).

ходи́ти / піти́ по ми́ру. Просити милостиню, жебракувати. Ходить (Іван) з Одаркою по миру, назбира шматків хліба доволі .. і їсть із дочками своїми, а після знов іде збирати (Грицько Григоренко); Ми й покинули свою слободу і пішли по миру (Д. Мордовець).

ходи́ти / піти́ по рі́зних стежка́х (рі́зними стежка́ми). Мати неоднакові інтереси, уподобання, життєві і т. ін. Життя обох — батька і сина — склалося так, що вони весь час ходили по різних стежках, які майже ніколи не схрещувалися (Григорій Тютюнник).

ходи́ти по лезу́ бри́тви (ножа́). Здійснювати небезпечну, складну справу дуже вправно, вміло, тонко. Постійно наражаючись на небезпеку, ходячи, як кажуть, по лезу бритви, обер-лейтенант давно вже став забобонним (П. Гуріненко). ходи́ти по бри́тві. — Ні, ти, Гнате, в це діло не мішайся. Давай призначимо когось із хутірських дядьків старшим по переселенню, хай він і розпоряджається. А ти завалиш усе діло. Тут по бритві ходити треба, а ти — шарах з усіх чотирьох. Так не тільки ногу, а й голову розпанахати можна (Григорій Тютюнник). ходи́ти по ни́точці над чим. Хлопці діяли відважно й хоробро, сміливо ходили по ниточці над смертю, і лише нещасний випадок кинув їх до рук ворогів (Ю. Яновський). ході́ння по ле́зу (по ві́стрю) ножа́. Барак весь час був у насторозі. Безперервне ходіння по лезу ножа — таким було зараз їхнє життя (О. Гончар); Хоча Денис і надійний хлопець, а в нього можуть прокинутися родинні інстинкти. Це дуже небез

ходи́ти (стоя́ти, виступа́ти) ко́зирем (короле́м, ту́зом). Триматися з погордою, зарозуміло, незалежно; хизуватися. — Да, Петре, от так справи. Мабуть, козирем ходить Пилип? Чи, може, він ще й не знає про цю замітку? — Учора Оберемок сповістив (П. Автомонов); — А то ж як? — кажуть, стоячи козирем, міщани (Сл. Б. Грінченка); Іван попереду з гармонією у руках, виступа козирем (Панас Мирний); Інший би на вашому місці королем ходив.., а він… (З газети); — У кого вона тільки вдалася? Така горда, неприступна, ходить тузом, на всіх дивиться згори (З журналу).

ходи́ти (як (мов, ні́би і т. ін.)) по стру́нці (по стру́ночці, по ни́точці і т. ін.). Бути дисциплінованим, слухняним, безвідмовно коритись кому-небудь, виконуючи все чітко і без заперечень. Йонька… ганьби забути не міг, вона вічно смоктала його за серце, як чорна п’явка, і часто він вибухав таким гнівом, що всі домашні ходили як по струнці, чекаючи, доки перейде буря (Григорій Тютюнник); У них (панів) жінки перед мужиками як по струночці ходять (Г. Квітка-Основ’янко); — Ви, звичайно, безвідмовно Ладні вищому годить, Та набридло, безумовно, й вам по ниточці ходить (З журналу). ходи́ти по струні́ (по шнуру́). — Ге-е! — у мене так! — знову опускаючись на місце, сказав Яків,— у мене держись! Сказано по струні ходи — і ходи (Панас Мирний); (Іван:) Гори передо мною, по шнуру ходи! Ото по мені (Панас Мирний).