ХМАРА

(аж) до (сами́х) хмар; під (самі́ (самі́сінькі)) хма́ри. Дуже високо. (Поет:) Бачили ви, як велике багаття кида вогонь аж до хмар? (Леся Українка); На крайній найвищій горі.. стирчить ще одна тераса, немов величезний престол піднімається під самісінькі хмари (І. Нечуй-Левицький); Прощайте ж, соснові ліси, Рости вам під хмари (П. Дорошко). до самої́ хма́ри. А пожар удвоє Розгорівся, розпалався До самої хмари (Т. Шевченко).

аж (ті́льки) пил (іде́ (клубо́читься)) хма́рою за ким і без додатка. Дуже швидко. Явдоха посадила її (Солоху) верхи на палички, .. палички чкурнули скільки духу, аж пил за ними хмарою (Г. Квітка-Основ’яненко); Івась побіг до хати.— Тільки пил пішов (П. Воронько).

вита́ти (літа́ти) в хма́рах (в небеса́х, в емпіре́ях). Сприймати дійсність нереально, наївно. А в кого ж було питати (поради)? У Катрі? Дожила до сивого волосся, а все ще у хмарах витає (І. Муратов); Треба бути практичним, а не витати в небесах, треба просто рятуватися, перебути якийсь час у підпіллі (М. Ю. Тарновський); І консисторія бере хабарі? — Ви просто дитина! І досі в емпіреях витаєте! (М. Стельмах); (Марфа Варфоломіївна:) Ти ще й досі у хмарах літаєш, а я вже .. перейшла на практичний ґрунт (М. Кропивницький); // Перебувати у стані замріяності, втрачати здатність зосередитися на чому-небудь реальному. Він розповідав про режим прокатки, а сам витав десь у хмарах, бачив тільки її (Лесині) променисті очі (А. Хижняк). вита́ти у висо́ких сфе́рах. — Отакий, як ти оце, в мене брат був... Не думав про себе, все тільки у високих сферах витав (О. Гончар). ширя́ти у позахма́рному про́сторі. — Вони (теоретики) кричали:

наганя́ти (наго́нити) / нагна́ти чо́рну хма́ру на кого. Псувати настрій кому-небудь; засмучувати когось. Було видно, що старий Коваль не в настрої.., оцей виїзд молодих нагнав на нього чорну хмару (В. Кучер).

хма́ра хма́рою. 1. Дуже багато, надзвичайно велика кількість. Коли сказати, що підвід двадцять їх тут було, то, єй же то Богу моєму! більш: хмара хмарою (Г. Квітка-Основ’яненко). 2. Дуже сумний, похмурий, невеселий. Гляну на Чайчиху — хмара хмарою! (Марко Вовчок).

(чо́рні) хма́ри збира́ються (нависа́ють, ску́пчуються і т. ін.) / зібра́лися (нави́сли, ску́пчилися і т. ін.) над ким—чим, навколо кого—чого. Кому-, чому-небудь загрожує неприємність, горе, біда і т. ін. Вони (онуки Мономаха) данину злій орді Платили й гризлись між собою, А чорні хмари над тобою (Львовом) уже збиралися тоді (Д. Павличко); — Скажи, хай приїжджає сьогодні на збори, бо наді мною нависли хмари (М. Зарудний); Чорні хмари Другої світової війни скупчувалися над земною кулею (З журналу). згу́щуються важкі́ хма́ри. Василеві було дуже важко. Йому здавалось, що навколо нього згущувались важкі хмари (П. Панч). над голово́ю (голі́вонькою) збира́ються (чо́рні) хма́ри чиєю, кого. Над головою Василини збиралися чорні хмари (І. Нечуй-Левицький); Над Федьковою ясною голівонькою збиралися хмари (А. Дімаров). нависа́ють грозові́ хма́ри. Батько прикипів поглядом до

як (мов, ні́би і т. ін.) (чо́рна) хма́ра (ту́ча). Дуже сумний, похмурий, невеселий, невдоволений. — Парубок той був як парубок: усіх веселив, умів сказати й приказати, робота горіла в руках. А зараз ходить як чорна хмара: неговіркий, робить через пень у колоду (М. Лазорський); Усі нервувалися. Абрум ходив мов хмара (Г. Хоткевич); — Учора в них із князем Святославом була мова. Преосвященний із неї вийшов мов чорна туча (Валерій Шевчук). як хма́ра грозова́. Місяць ходив Йонька як хмара грозова (Григорій Тютюнник).