ХЛІБ

відбива́ти (відбира́ти, перебива́ти) / відби́ти (відібра́ти, переби́ти) хліб чий, у кого, від кого, рідко кому. Позбавляти кого-небудь заробітку, беручись за ту саму роботу. (Галя:) Я, каже, вивчу, як слід, якого хлопця, а він мені буде хліб одбивати... (Панас Мирний); І не криється баба (знахарка): тільки зачепи — вона тобі повну торбу розкаже, аби підхвалили. Ото слухають, слухають дівчата, та: “Бабо-бабо! От ми од вас хліба одіб’ємо — нащо все порозказували?” (Дніпрова Чайка); — На кого ж ви вчились? — Теж на вчителя! Мало не перебив ваш хліб,— білозубо засміявся Марко (М. Стельмах); // Перехоплювати чию-небудь роботу, чиїсь обов’язки, завдання і т. ін. Козаков, ревниво заздрячи танкістам, був однак щиро задоволений з того, що вони так прудко пішли вперед.— Хоч і відбивають наш “хліб”, але ж зате в Прагу встигнуть,— втішав він своїх “вовків” (О. Гончар).

відрива́ти (шмато́к) (хлі́ба) від ро́та. 1. перев. зі сл. свого́. Відмовляти собі у найнеобхіднішому заради кого-, чого-небудь. — Чи я ж його не любила, не жалувала? Од свого рота одривала шматок хліба та годувала його (І. Нечуй-Левицький); — Коли б у матері була така сила, щоб тебе провчити, як чужі провчили, то не дорікав би гіркими словами стару матір, що над тобою довгих нічок недосипляла, од свого рота одривала (Панас Мирний). відрива́ти кусо́к від ро́та. Наказував лиш синові, та й дуже, жалувати матір, що й при бідності відривала кусок од рота, аби лиш йому, Петрові, добре було (Дніпрова Чайка). 2. зі сл. його́, її́, ї́хнього і т. ін. Позбавляти кого-небудь найнеобхіднішого, забираючи його собі. Як не жалієте нас, то пожалійте дітей наших, не відривайте від їхнього рота останнього шматка (М. Стельмах).

відрі́зана ски́ба (ски́бка) (від хлі́ба). 1. Людина, яка відділилася від родини, стала жити самостійно (перев. про дочку, що вийшла заміж). — Одрізана скиба од хліба (вийшла заміж) (М. Номис); — Буде побиватися стара, та що?.. Я тепер одрізана скиба од хліба! А в село я не піду (Панас Мирний); (Хивря:) У мене вже ні за ким більше рушникувати. .. Векла вже відрізана скибка від хліба (Укр. поети-романтики..); В той же час відчула (Харитина), що син уже — відрізана скибка (П. Рєзніков). одрі́заний шмато́к хлі́ба. Заміжня дочка для батька — одрізаний шматок хліба, а вона чіпляється, як смола чобота! Є чоловік,— чого ж ще? (Грицько Григоренко). 2. Людина, яка втратила зв’язок із своїм середовищем, з колективом, змінила рід діяльності. Він пішов з відділу на іншу роботу і тепер для нас — відрізана скиба (З журналу); — Панас же почуває себе одрізаною скибою чи відламаною гілкою… Звісно, і в Гадячі не з медом працювалося, а

води́ти хліб-сіль (хліб і сіль) з ким і без додатка. Бути з ким-небудь у дружніх стосунках; товаришувати. (Кембль:) З покійним Джеком водили здавна ми хліб-сіль! (Леся Українка); (Голубиха:) Отже я й подумала: піду-таки! Чого ж їм уже так цуратися? Колись же таки, за чоловіків, хліб-сіль водили (Олена Пчілка).

да́ти хліб у ру́ки кому. Допомогти здобути кому-небудь засоби для існування (про освіту, спеціальність, роботу тощо). Через тиждень почнуться курси трактористів. Відпусти свого Петра на курси. Даси йому хороший хліб у руки (М. Томчаній).

діли́тися оста́ннім (заст. послі́днім) (шматко́м хлі́ба) з ким і без додатка. Виявляти співчуття, доброту, людяність у ставленні до когось. Брати завжди жили дружно: в біді ділилися останнім (З усн. мови); — От добрячий цей Карпо? Посліднім ділиться ..— відказав перший усач (Панас Мирний). розділи́тись послі́днім куско́м хлі́ба. — Вони (тесть і теща Нечипора).. усе старцям подавали, та бідних зодягали, та з неймущим посліднім куском хліба розділялись (Г. Квітка-Основ’яненко).

діли́ти хліб-сіль (хліб і сіль) з ким і без додатка. 1. Спільно харчуватися з ким-небудь (перев. в умовах матеріальної скрути). По від’їзді Тасі Раїса умовилася столуватись у старої матушки. Щодня утрьох вони ділили хліб-сіль (М. Коцюбинський). 2. Жити спільними інтересами, турботами. Одного села люди, однаково жили, вкупі хліб-сіль ділили, вкупі робили! .. а тепер одні — вільні, другі — невільні! (Панас Мирний). діли́ти хліб-сіль попола́м (по́рівну). — Павло Тимофійович! Знову прийшлося зустрітися нам, ділити хліб-сіль пополам (І. Гончаренко).

добува́ти хліб (свій). Заробляти собі на прожиття важкою працею. — Я все думаю, що хліб майбутнього — не пшениця, а горіх. Коли людство це зрозуміє, кінчиться прокляття Адама — “в поті лиця добувати хліб свій” (О. Довженко).

дурне́ са́ло без хлі́ба, лайл. Нерозумна, обмежена, ні до чого не здатна людина. — Дурне ти сало без хліба,— говорить жінка в свитині,— погань отака (М. Стельмах); Кинувши трубку, він .. вилаявся цього разу по-домашньому: — Ех ти… халепа! Дурне сало без хліба! (В. Козаченко).

(ду́рно (даре́мно, ма́рно і т. ін.)) хліб (харч) перево́дити (ї́сти). Не приносити ніякої користі. Батько й мати журяться: — Що нам з тобою, сину, робить, що ти ні до чого не дотепний? Чужі діти своїм батькам у поміч стають, а ти тільки дурно хліб переводиш! (Укр.. казки); — А збирайся лишень, Чіпко, на завтра в найми,— каже .. Мотря.— Годі вдома сидіти та хліб переводити,— пора й самому заробляти (Панас Мирний); — Нічого не робиш, ледащо! Дурно мій хліб їси! (Марко Вовчок); — Бійці .. стали спиняти жартами своїх артилеристів. Даром, мовляв, хліб їсте (О. Гончар).

жи́ти не хлі́бом єди́ним (одни́м), книжн. Крім матеріальних, мати й духовні інтереси. Не дав і поїсти хлопцеві гаразд. Аж розсердилась Мотузчиха, а Якимові сміх: — Не хлібом єдиним жив буде чоловік, тітко Марино (А. Головко); Істинно, люди: живемо не хлібом єдиним. Істинно так... коли маємо хліб на столі (Б. Олійник); Усвідомлення духовних цінностей вже здавен відкарбувалося в мудру й лаконічну формулу: не єдиним хлібом живе людина (З газети).

з’ї́сти хлі́ба чийого. Пожити на чиєму-небудь утриманні.— Мені, старій, довелося його хліба з’їсти (Панас Мирний).

(і) хліб і до хлі́ба. Необхідні засоби для існування; достаток. — Все в мене поки що є: і хліб і до хліба (О. Гончар); Зріють (пшениці) ось уже протягом чотирьох тисячоліть, даруючи людям щедрі ужинки, щоб був хліб і до хліба (З журналу); — Чого ви, мамо, є в нас, слава Богу, хліб і до хліба, поле, воли.— Якби ти взяв ще дівчину не вбогу, то, може б, якось і прожили (Л. Костенко).

(і) хлі́бом не году́й, а… кого. Уживається для вираження чиєї-небудь пристрасті до чогось. Почали з батьком про кавалерію говорити, бо старого Кирила хлібом не годуй, а дай пригадати, як він… на Варшаву ходив (М. Зарудний); Завжди знайдеться людина, яку хлібом не годуй, а дай повчити когось (З газети).

ї́сти казе́нний хліб. Жити за рахунок держави. Довелося їй на старість казенний хліб їсти (М. Коцюбинський).

ї́сти сухи́й хліб. Жити у нестатках, у бідності, нужді. Люди зі своєї роботи щось мають, а ти весь вік сухий хліб їси (Григорій Тютюнник).

ї́сти хліб. 1. Мати все необхідне для життя. Я торгую яблуками і з того хліб їм (М. Старицький). 2. чий. Бути на чиємусь утриманні, забезпеченні. — Я краще кози доїтиму.., а не буду їсти його хліба! (М. Коцюбинський); Він аж плечі розправив від гордощів за сина.., його син .. недаром їсть хліб народний (О. Гончар).

ї́сти чужи́й хліб. Бути на чиємусь утриманні. Незвичним було для нього їсти чужий хліб (З газети).

легки́й хліб. 1. Засоби для існування, здобуті без труднощів, без особливих зусиль. — Ви не думайте, що я на легкім хлібу (хлібі) виросла (І. Франко). легкі́ хліба́. Бач — не зробив для держави добра ні на копійку, прожив життя .. при колгоспі на легких хлібах, а тепер йому пенсію (Ю. Збанацький). 2. Неважка робота, заробіток без важкої праці, без докладання великих зусиль. — Він, сестрице нероба, і він ледащо: змалечку служив у дворі за льокая (лакея). Звик на легкім хлібі (М. Коцюбинський); — Інші працюють, а вона тиняється без діла… гонивітерка, видно, легкого хліба шукає (О. Гончар); Дибаю до редактора.— Де мій попередник? — Втік на легкий хліб.— Куди? — В шахтарі… (А. Крижанівський); // Нескладна справа, просте завдання. — Попереджаю, товариші, — ми йдемо не на легкий хліб. Може, доведеться комусь загинути від кулі гітлерівця. Кому, може, доведеться в катівні кінчати молоде життя (Ю. Яновський); — Сідай на готове та ди

ле́жаний (лежа́чий) хліб. Засоби для існування, здобуті легко, без особливих зусиль. Попові а (і) котові — то лежаний хліб (М. Номис); — Роботи не боюсь: треба жити, то треба й робити. Щоб не було од Бога гріха, а од людей сорому. Нема нігде хліба лежачого (Марко Вовчок).

ма́ти шмато́к (ку́сень, кусо́к і т. ін.) хлі́ба. 1. Добувати засоби до існування, заробляти на прожиття. Схопивсь Мірошник, да (та) пізненько, Що поки йшла вода маленька, Щодня він хліба мав шматок (Є. Гребінка); — Я б раділа, коли б мені трапилось таке місце, як у вас. Та, що казати, я дякую Богові, що маю собі певний шматок хліба (Леся Українка). 2. Жити, не відчуваючи значних нестатків. Вона бралась за будь-яку роботу, щоб хоч постійно кусень хліба мати (З газети).

на хліба́х (на хлі́бі) чиїх (чийому), зі сл. жи́ти, сиді́ти і под. За чийсь рахунок, на чийомусь утриманні. Санаторці жили на хлібах Якима Івановича Потопальського мов у Бога за дверима (Ю. Збанацький); — Наш чернечий устав кращий од монастирського. У нас, скоро чоловіка спантеличить мирська суєта, то в кучу або до кози не саджають, а зараз — іди собі к нечистій матері! Вибрикайсь на волі, коли дуже розжирів на товариському хлібі (П. Куліш); — Йди з мого достатку, .. як ті розумники, що скаламутили тобі мізки і які тебе в Сибір на поселення запроторять. Тоді вже можеш плювати на мене, а тепер, поки на моєму хлібі сидиш,— зась! (М. Стельмах).

недосипа́ти (недосипля́ти) / недоспа́ти (ноче́й), (і (та)) недоїда́ти / недої́сти (хлі́ба (шматка́ хлі́ба)). Довго і тяжко працювати, відмовляючи собі в найнеобхіднішому. (Кіндрат Антонович:) Хіба то безсовісно, що я недосипав ночей, недоїдав шматка хліба та все працював, щоб себе і сім’ю свою зарятувати від злиднів (М. Кропивницький); День і ніч Антон і Катерина недосипаючи та недоїдаючи, мов пекельні, товклися на своєму шматку поля (С. Чорнобривець); — Для кого ж я побиваюся?.. Хліба недоїдаю, ночей недосипляю?.. все ж для вас… для сім’ї (Панас Мирний)..

обміня́ти (обміни́ти) хліб (святи́й), етн. Дати або дістати згоду на шлюб; домовитися про одруження. А Терешко з Мотрею Запотічною хліб святий уже обміняли, й мало бути весілля (М. Грушевський); Обмінили хліб, а в неділю й весілля заграли (Панас Мирний); Євмен Скоряк дочки не віддав. Хвалились старости, що навіть був й похвалив молодого Остапа, а хліба таки й не обмінив (А. Головко).

перебива́тися з хлі́ба (з ю́шки) на во́ду (на сіль, на квас). Бідувати, терпіти нестатки. Коли батько так-таки і не розбагатів… Та, ну хіба воно зберешся, коли з хліба на воду перебиваєшся (Нар. опов.); Так і жили Гулущуки — з хліба на воду перебиваючись (С. Чорнобривець); Мусіла (мусила), значить, його дружина перебиватися з хліба на сіль та жити в неможливих злиднях (М. Хвильовий); Жив я в часи мого студентства, як водиться, на краю міста і, як і більшість моїх товаришів, перебивався з хліба на квас (Г. Хоткевич); Не вірилося, що тут жили споконвічні наймити і бідарі, перебиваючись з юшки на воду (В. Кучер). перебива́тися на чо́рному хлі́бі. Він неохоче брав з собою дружину, бо знав, що вона розкидає всю свою і його платню на всілякі непотрібні речі та ще й боргів наробить, а потім півроку треба буде перебиватись на чорному хлібі і сплачувати крамарям за їхні залежані, браковані товари (О. Ткачук).

переїда́ти / переї́сти хліб чий. Занадто довго бути на чиємусь утриманні. Пожитки взяла (Василинка) з собою,— гойднула рогатим вузликом,— а більше мені від матері нічого не треба. Ви не думайте, що я ваш хліб переїдатиму чи без роботи сидітиму. Кину школу й піду в ланку або до худоби (Є. Гуцало).

перепада́ти / перепа́сти на хліб кому і без додатка, безос. Мати мізерний заробіток. — Піду до кого або хто покличе (попрати) — може, хоч на хліб перепаде (Панас Мирний).

перері́зати хліб, етн. Дати згоду на одруження. — Наталка не гуляє. Вже хліб перерізали — ще на тому тижні (Сл. В. Ужченка).

поверта́ти / поверну́ти хліб кому, етн. Відмовляти тому, хто сватається. Невдоволено хмуриться мати, гнівно докоряє батько доньці, але дівчина без вагань повертає старостам хліб (З усн. мови).

про́ханий (про́шений, ласка́вий) хліб (шмато́к). Милостиня. — Гірко мені проханий хліб їсти (А. Хижняк); Проханий шматок горло дере (Укр.. присл..); (Неофіт-раб:) Я досі був рабом.., а ви тепер ще й жебраком мене зробить хотіли, щоб я поволі руку простягав по хліб ласкавий (Леся Українка).

сади́ти (садови́ти) / посади́ти на хліб та (і) (на) во́ду кого. Карати кого-небудь голодом, обмежуючи найнеобхіднішим у їжі. Поодинці він (слідчий) садовив їх (революціонерів) на хліб та на воду (С. Чорнобривець); Чи не посадили Вас .. На хліб і воду, на покуту за редакторські гріхи? (М. Коцюбинський).

свій хліб (свої́ хліба́), перев. зі сл. іти́, шука́ти і под. Засоби для існування, здобуті власними зусиллями; власні заробітки. Треба було й йому, скінчивши школу, злазити з батьківської шиї,— свого хліба шукати (Панас Мирний); Батько з сімнадцятирічного зросту пішов на свій хліб (Збірник про М. Кропивницького); — Може, скоро закінчить (дочка) цю семінарію та й піде на свій хліб, учительський (П. Козланюк). свої́ хліба́. Підігнуло воно (цуценятко) хвоста і пішло “на свої хліба”. Десь щось вкраде, десь щось на смітті випорсає або хтось недогризок підкине (Ю. Мельничук).

сіда́ти на легки́й (на ле́гший) хліб. Переходити на нескладну роботу, одержувати легше завдання, яке можна виконувати без труднощів і клопоту. З нового поповнення не дав (командир роти) мені жодного. “Ти, каже, повільно виховуєш, тобі з новими людьми важко,— сідай на легший хліб…” (О. Гончар).

скуштува́ти (покуштува́ти) хлі́ба якого, чийого. 1. Побути в неприємному, важкому становищі або пожити певний час так, як хто-небудь інший. Були між наших сусідів і такі, що в Парагваї скуштували заморського хліба та й подалися далі шукати щастя-долі (І. Муратов). 2. Пізнати, як дістається певний заробіток. Відтоді, як постояв він разом з дядьками простим молотобійцем біля ковадла і покуштував їхнього хліба, вже не покидало його відчуття того, що якоюсь часткою душі він мовби належить цим людям (О. Гончар).

тяжки́й хліб. Заробітки, здобуті важкою працею, великими зусиллями. — Тепер вірю, що буде в нас школа, хоч і тяжкий ваш (вчителя) хліб (М. Стельмах).

хліб насу́щний (насу́шний). 1. Засоби, необхідні для прожитку, для існування. Хліборобу честь і слава, перша чарка йому йде, Його праця-бо кривава Хліб насущний нам дає (І. Манжура); — Люба мамочка! Отримали ми вчора гроші, — спасибі тобі за них, тепер уже “хліб насущний” надовго забезпечений (Леся Українка); Раніш селянина давили межі, панські володіння, вічні турботи про хліб насушний (М. Чабанівський). 2. чого. Щось найважливіше, найістотніше. Вугілля .. називають насущним хлібом промисловості (З газети).

хліб та (і) сіль! Уживається як традиційне привітання до кого-небудь під час їди з побажанням доброго апетиту. — Добридень,— скаже,— хліб та сіль! Здоровенькі були з весіллям, свату! (П. Гулак-Артемовський); — Хліб та сіль! — привітався Шмалько.— Їмо, та свій, а трохи постій, може, й так ситий будеш,— відповів отаман (С. Добровольський).

шмато́к (кусо́к, ку́сень) хлі́ба (насу́щного). Засоби, необхідні для прожиття, існування. Лекціями я мусив кілька літ заробляти шматок хліба (М. Коцюбинський); Життя Олени, як і кожної селянської жінки, проходило в щоденних клопотах по господарству, боротьбі за шматок хліба, турботі про дітей (Григорій Тютюнник); Коли ж нема хіті того робить (складати відомості), коли робиш ради куска хліба,— о, яке невеселе і тяжке життя! (Панас Мирний); — Вивчиться, матиме якийсь кусень хліба,— а це не кожному щастить (С. Добровольський). ку́сник хлі́ба. — Підростеш, тоді зрозумієш, яка в світі точиться жорстока боротьба за отой кусник хліба (Ірина Вільде). насу́щний шмато́к. Тяжко стогнуть хлібороби. Брак насущного шматка, Люта смертність та хвороби Підтинають мужика (П. Грабовський).

шмато́к (кусо́к) не йде (не лі́зе) / не піде́ (не полі́зе) в го́рло кому. Хто-небудь не хоче або не може їсти з певних причин. Посідали за стіл. Він їв добре. Їй шматок не йшов у горло, та силувала себе їсти (Б. Грінченко); Віктор настороживсь. Але щоб приховати від Людмили свою настороженість, продовжує мовби ще з більшим апетитом їсти. Хоч і не лізе шматок у горло (А. Головко); (Гапка:) Пообідала б. (Домаха:) Не піде шматок у горло (М. Кропивницький);(Золотницький:) Обідать у такого хазяїна важко, тут і кусок в горло не полізе (І. Карпенко-Карий). хлі́ба шмато́к не полі́зе в го́рло. І сон не прийде, і хліба шматок не полізе в горло, коли чекаєш, що ось-ось на тебе впаде град куль і свинцю (Ю. Збанацький).

шмато́к хлі́ба стає́ попере́к го́рла кому і без додатка. У кого-небудь з певних причин зникає бажання їсти. — Їсть мене свекруха, як їржа залізо, за ті поросята, дорікає і при вече́рі, і від того шматок хліба мені стає поперек горла (З журналу). шмато́к хлі́ба стає́ ру́ба в го́рлі. Стає руба шматок хліба в горлі, як вона згадає про це (докори), сідаючи їсти (Панас Мирний).

як (мов, на́че і т. ін.) три дні (ти́ждень) (хлі́ба) не їв. 1. Дуже повільно, мляво. Чвала, як три дні не їв (Укр.. присл..); — Працює ця наволоч, наче не їли тиждень! — промовив раптом оберст, рукою кинувши на яр (П. Автомонов). 2. Тихо, неголосно. Говорить так, як три дні хліба не їв (М. Номис).