ХИЛИТИСЯ

вали́тися (па́дати) від ві́тру. Бути знесиленим, дуже виснаженим, слабим. А як вийду за ворота,— Од вітру валюся (П. Чубинський); Прокіп блідий, аж зчорнілий, од вітру валиться (М. Коцюбинський); — Куди тобі пішки: від вітру валишся (О. Гончар); (Вантажник:) У нас конячка яка? Од вітру пада (І. Микитенко); За час переходів усі вже так вимотались, що й од вітру падали (Я. Баш). так від ві́тру і ва́литься. Очиці її почервоніли і позапухали (видко було, усю ніч плакала), а сама так від вітру і валиться (Г. Квітка-Основ’яненко). хили́тися од ві́тру. — А схожа вона знаєте на кого? — Ні, не знаю. — На лісову мавку. Хороша дівчина. — Нічого, тільки од вітру хилиться (М. Стельмах).

се́рце приверта́ється (го́рнеться, пригорта́ється, хи́литься, схиля́ється, приляга́є) / приверну́лося (пригорну́лося, схили́лося, прилягло́) кого, чиє до кого і без додатка. Хто-небудь відчуває потяг, симпатію, любов до когось. Приверталось її серце до Романа (М. Стельмах); — Мені байдуже, що вони молоді й хороші, коли моє серце не до них горнеться (Марко Вовчок); (Мар’яна:) Та воно якось і кохать простого парубка не пристало тепер, до козаків скорій (скоріше) серце схиляється (С. Васильченко); Серце ж моє не пригорнеться до тебе, Петрусю, очі не зглянуться (Ганна Барвінок); — Трапляється часом, що (серце) .. до іншого так зразу приляже, як до рідної мами (Марко Вовчок).