ХВІСТ

бі́гати (тягну́тися) хвосто́м за ким. Невідступно слідувати за ким-небудь, набридливо залицятися. Найбільше балакали люди, як Параска хвостом бігала за паном… (Панас Мирний); Про Таню Коваль Шухновський говорив: — Мабуть, диявол сидить у цій дівці. Некрасива, без ніякої фігури, а хлопці хвостом за нею тягнуться (Ю. Збанацький). бі́гти хво́стиком. — Затримайте його! — мало не плачучи, попросила Жакліна, коли за Віталієм зачинилися двері.— Невже ж мені за ним хвостиком бігти? (І. Муратов); Він бачив, що .. Власов утюрився (закохався) в його сестру, що хвостиком бігав би усюди за нею (Панас Мирний).

виля́ти / завиля́ти хвосто́м. 1. Хитруючи, зволікати що-небудь, ухилятися від чого-небудь. Тому нехай вірш мій оцей і звучить Як ще одна скарга на тих, хто замість служити виляє хвостом (С. Олійник); А прус хвостом не завиляє.., Як дуже Дойда налягає, І як Чухрай угонку дав (І. Котляревський). 2. Лукавити, лицемірити або підлещуватися до кого-небудь. Лукавий чоловік словами нас голубить.. А ближче придивись ти — і видно, що виля хвостом (Л. Глібов).

вкрути́ти (скрути́ти, утну́ти) ро́ги (хвоста́) кому. Присмирити, приборкати когось; обмежити кому-небудь свободу дій. — А цьому Пилипу ми таки вкрутимо роги, зробимо з нього чоловіка (В. Кучер); — Та постривайте, постривайте, пани кармазини, — гукнув один товстопикий синьокаптанник, — швидко ми вам хвоста вкрутимо! Не довго гордуватимете нами! (П. Куліш); Вкрутив гетьман хвоста цьому Терновому. А то вже такий став, що куди тобі! І на Москву їздив, і коло Капусти крутився, і на Дон посилали (Н. Рибак); А Омелькові роги скрутимо (В. Речмедін); І в Ліщинівці був (прикажчик), і в Глибоку Долину за десять верст мотався, але і там “вкрутили хвоста” (А. Головко); — Чухаєтесь, Кириле Остаповичу? — проходячи поблизу, насмішкувато кинув якийсь чаплинський гольтіпака.— Хочуть і вам хвоста утнути, га? (О. Гончар). вкру́чено хвоста́. Очевидно, Фреєві було вкручено хвоста за його великодушність, проявлену шістнадцять днів тому (І.

вола́м (бика́м) хвости́ крути́ти, зневажл. Виконувати примітивну, часто брудну, непрестижну роботу. — Думав хоч тебе вивести в люди. Ну, раз не хочеш (вчитися) — іди волам хвости крутити (П. Панч); “Оце до весни повчиться (Гришко) та й все. Та й буде тоді волам хвости крутити” (А. Головко); Не розуміючи того, що це втома і що ця втома ослабила пам’ять, він .. закидав книжки, брав у руки вила і обіцяв сам собі, що краще буде крутити бикам хвости, чим поїде .. поступати (вчитися) (Григорій Тютюнник).

дівча́чий хвіст (хво́стик), фам. Хлопець, який полюбляє дівчат та їхнє товариство. Коли Михайлові, відомому на все село дівчачому хвостові, нагадують про Орисю, він опускає очі і щоки його спалахують рум’янцем (З журналу); — Оце ще дівчачий хвостик — тільки біля них його і видно (Сл. В. Ужченка).

задира́ти (підніма́ти) / заде́рти (підня́ти) хвіст (хвоста́) (уго́ру) зневажл. Поводитися гонористо, самовпевнено, ставлячись до всіх зверхньо, з презирством. Мальований уважно слухав і весь час кивав головою.— Був я на вашому складі. Ти вже занадто хвіст підняв. На роботі не сидиш, за тебе завідуючий облік продукції веде (А. Хижняк); — Не дуже-то задирай хвоста, невісточко! Ти ще молода, прислухайся, що старші тобі радять! (З усн. мови).

за хвіст та на со́нце (на ві́тер) кого. Викривати чиїсь непорядні, неправильні і т. ін. дії, вчинки так, щоб усім стало відомо. Картопля в кагатах почала горіти, а силос, то, мабуть, уже й згорів. Хто кагатував? Колода. По закутках усі гудуть, от вона і його за хвіст та на сонце (в газету) (В. Кучер); — Заробиш у колгоспі сіна — матимеш молочко, не заробиш— хай тобі Бог дає…— Давно б так! — зірвалися в залі голоси.— Годі їм на чужій печі зади гріти. За хвіст та на вітер… (С. Добровольський).

(і) в хвіст і (в) гри́ву, фам. Дуже сильно, нещадно. Як громило військо козацьке Богданове ляхів у хвіст і в гриву..— осипалося листя з дерев (Легенди..); Цього нещасного Чумака мало не на всіх зборах і нарадах гріють у хвіст і в гриву. Він і відсталий елемент, він і Ковалівку назад тягне (В. Кучер); — Та як же це можна таке паскудство їм прощати? — Та уявіть собі, — бити їх треба за це у хвіст і в гриву (Ф. Маківчук). у гри́ву і у хвіст. З усіх кінців встають загони і йдуть на клич бентежних міст, щоб гайдамацькі ешелони громити в гриву і у хвіст (В. Сосюра).

із (з) за́ячий хвіст. Дуже мало. — Ну, я молодої (жінки) вже й не виню — пожила вона там зо мною із заячий хвіст! (Ю. Збанацький); — Охота є. Хоч одбавляй, та часу не те що обмаль, а з заячий хвіст (М. Рудь).

крути́ти (верті́ти) хвосто́м. 1. Хитрувати, лукавити, лицемірити. Любить (Оксен) хвостом крутити. І перед районною владою хоче бути хороший, і перед людьми (Григорій Тютюнник). 2. Говорити неправду, ухиляючись від прямої відповіді і т. ін., уникаючи чогось. — Не крутіть хвостом, дядьку! — загорлав Гречка.— Раз ви власть — давайте мені відповідь (Ю. Смолич); — А ти хвостом не крути..,— засвітив на нього оком Латочка.— Як Оксена не було — до гурту підпрягався (підтримував розмову), а побачив — зараз тобі язик у петлю скрутило (Григорій Тютюнник). 3. Поводити себе легковажно. (Платон Гаврилович:) Дівчина вона гарненька, гудить не буду. Тільки .. хвостом дуже крутить (С. Васильченко); — Ото приходимо ми в один чималий дім та й дзвонимо. Вибігає якась вертка горнична, крутить хвостом, показала нам квартири в домі (І. Нечуй-Левицький); // від кого. Бути невірним у подружньому житті. — В нашому роду такого не було, щоб чоло

крутну́ти хвосто́м. Втекти, уникнути небезпеки. Дуже хитра (лисиця), любить красти курей, вміє вчасно крутнути хвостом (З журналу).

накру́чувати / накрути́ти (налама́ти) хвоста́ кому. Картати, лаяти когось за щось. Бухгалтерії накручував хвоста в широкому масштабі, щоб не грали в робочий час у шахи (Є. Кравченко); — Давай, давай, а то прийде дядько Прокіп, він нам за таку оранку наламає хвоста (Григорій Тютюнник); — За скиртування соломи .. їм хвоста наламали (О. Сизоненко).

наси́пати со́лі на хвіст кому, грубо. 1. Не мати змоги заподіяти кому-небудь щось неприємне у відповідь на його дії. — Що він тобі зможе зробити? На хвіст, значить, солі насипати?.. (М. Стельмах); — Зроблю! Вже я йому зроблю! — вимахував руками Шугалія. — А він мені хай солі на хвіст насипле (В. Кучер); — Тепер всіх крию без жалю — Насиплять солі хай на хвіст! (З журналу). 2. Надто досадити комусь, завдати неприємностей і т. ін. Начальник розвідки сказав жартома: “Тепер треба насипати їм солі на хвіст” (П. Панч); — А що він вам, Устиме Григоровичу, на хвіст солі насипав? — сміявся Грибов (М. Олійник).

наступа́ти / рідше наступи́ти на хвоста́ (на п’я́ти) кому і без додатка. 1. тільки недок. Наздоганяючи, переслідуючи, йти, рухатися і т. ін. дуже близько від кого-небудь. Ой, що коїлось у Закриниччі, як німцеві вже почали на хвоста наступати, як його почали викурювати, мов лиса з нори! (Є. Гуцало); — За мною, трохи не наступаючи мені на п’яти, жандар (жандарм) цокає своїми острогами (Панас Мирний). 2. Досягати таких же успіхів, як хто-небудь інший. — Ми й на змагання викличемо одна одну.— Давайте дівчатка, щоб аж дим пішов! — Фігурняк потряс кулаком.— А я завтра своїх підніму. Ще, може, вам і на хвоста наступлю (О. Сизоненко).

(на́че) ві́жка (вожжи́на) під хвіст попа́ла (потра́пила) кому і без додатка, розм., згруб. Хто-небудь, перебуваючи в яскраво вираженому неврівноваженому стані, бурхливо виявив впертість, шаленість або самодурство і т. ін. — Ти ба, розгаласувалася! Віжка під хвіст попала, чи що? Батька критикувати здумала? Дорости ще треба! (В. Попов); Нащо вже їх директор — і працьовитий, і тямущий, і чесний, а потрапить йому віжка під хвіст — за копійчину торгується (І. Муратов); — Та що скоїлось. Скоїлось те, що в пляшку поліз чоловік. І сказати б... так ні, статечний, розумний чоловік, а так наче вожжина йому під хвіст попала (А. Головко).

ні луски́ ні́ зя́бри (рідше хвоста́), жарт. Уживається як побажання удачі, успіху (перев. у риболовлі). — Ні пуху ні пера! — сказав.. заядлий мисливець.— Ні луски ні зябри! — відгукнувся і старий рибалка Петро Васильович Птаха (Ю. Смолич); — Вперед на отакеннку рибу, котра завжди чомусь у нас зривається! Ні луски ні хвоста! (Ф. Маківчук).

піджима́ти (підгорта́ти, підгина́ти і т. ін.) / піджа́ти (підгорну́ти, підігну́ти, підібга́ти і т. ін.) хвіст (хвоста́). 1. Втрачати упевненість, пиху, злякавшись чи засоромившись наслідків своїх дій, вчинків або відчуваючи свою провину. Почував себе (Гнида) не зовсім добре, винувато підгортав хвоста й віддано лащився до Онохрія Литки (Г. Епік); — Скоро ми, Василю, такого перцю фашистам всиплемо, що вони хвости підіжмуть і аж до самого Берліна тікатимуть без оглядки (І. Цюпа); В сірому тумані тепер усі бачили, як гайдамаки, підібгавши хвости, давали тягу до своєї казарми (П. Панч). 2. Угамовувати свій запал, затятість і т. ін. в чому-небудь; утихомирюватися, заспокоюватися. У Бачури підупав настрій. Дивна ця людина — Ковалів. То він рветься у бій, то підгинає хвоста (М. Чабанівський); (Пріська:) Ви плюньте йому межи очі, чого він чіпляється? (Марина:) О, у мене недовго! Такого дам одкоша, що зараз хвоста підгорне (І. Карпен

пока́зувати / показа́ти хвіст (хвоста́) кому. Тікати від кого-небудь. Гурт хлопчаків грізно обступив нашого Климка, але, побачивши його батька, який ніс воду, хлопці швидко показали хвіст (З журналу).

приши́й коби́лі хвіст, несхв., жарт. Зайвий, непотрібний. Була й новинка Карпенкова — “Суєта”. Перші три акти добрі, а четвертий — приший кобилі хвіст (Панас Мирний); — Хто я в “Сугаклії”? Голова чи, може, приший кобилі хвіст? (С. Добровольський); // Не вартий уваги. (Максим:) Цілісінький день ви собі удвох балакаєте, а за вами слідком човгає щось таке, ніби теж скидається на людину, а ви його вважаєте чи за приший хвіст кобилі, чи за німого?.. (М. Кропивницький).

прищеми́ти хвіст (хво́ста) кому, несхв. Обмежити чиїсь дії, поставити когось у невигідне, скрутне становище. Він давно мені хоче прищемити хвіст (М. Стельмах); Поставили на місце (хапугу), прищемили, як говориться, хвоста, щоб не був таким розумним (З журналу).

розпуска́ти / розпусти́ти пі́р’я (хвіст), жарт. Пишатися, красуватися перед ким-небудь, намагаючись сподобатись комусь, привернути до себе увагу. Та де ж пак — пір’я розпустив, розкокошився (Ю. Шовкопляс).

си́пати зайця́м со́лі на хвіст. 1. Марно погрожувати, обіцяти заподіяти кому-небудь щось неприємне. Що ти сиплеш зайцям солі на хвіст? Я тебе не боюся (З усн. мови). 2. Мріяти про щось нереальне. Весь вільний час ви мрієте над водою про такенну-о щуку або сиплете зайцям солі на хвіст (П. Козланюк).

си́пати / сипну́ти (сипону́ти) жа́ру за халя́ви (під хвіст) кому, жарт. Дуже дошкуляти кому-небудь чимсь; провчати кого-небудь за щось. Най (нехай) тобі сиплють (опришки) жару за халяви (І. Франко); Есесівців рубонули чорноморські матроси в Криму, сипонули їм жару під хвіст під Севастополем, під Москвою й Сталінградом (О. Сизоненко).

соба́ці (псу, коби́лі) під хвіст, вульг. Даремно, марно, без позитивних наслідків. — І нам з вами з нього, живого, ніякої користі. За його голову ні шеляга. Сам з’явився. А клопоту? Готовий процес, стільки старань — і собаці під хвіст (Б. Харчук); — Усе, про що ми говорили, пішло кобилі під хвіст. Треба іншу думати думу (М. Стельмах).

соро́ка на хвості́ (на крилі́) принесла́ що і без додатка. Кому-небудь стало відомо про щось (вживається при небажанні повідомляти джерело інформації). — Ви се як знаєте? — здивувалася Настя. — Сорока на хвості принесла? — Ні, не сорока, а Мошко; Мошко все знає (О. Кониський); — В вас, мамо, був Ломицький? — А тобі вже сорока на хвості принесла звістку? — сказала мати (І. Нечуй-Левицький); — Дядьку Себастіяне, у вас під шинелею стеєр? — А ти звідки знаєш? — дивується чоловік.— Сорока на крилі принесла (М. Стельмах).

соро́чин хвіст, фам. Язиката жінка. Ганнусю на селі вважали сорочиним хвостом: у неї нічого не вдержиться (З газети).

соро́чин хвіст приче́плено кому. Хто-небудь любить пліткувати, передавати будь-які чутки. — Попереджаю, щоб нічого не розказував Петрові, бо йому сорочин хвіст причеплено, буде знати весь хутір (З газети).

ті́льки хвосто́м мелькну́ти, ірон. Дуже швидко піти, поїхати, побігти, втекти, зникнути і т. ін. звідкись. — Весною, як натиснуть наші невичерпні резерви,— німець тільки хвостом мелькне (А. Хорунжий). ті́льки хво́стиком мелькну́ти. — Прибор чаю… живо! — скомандував Проценко. Прислужник тільки хвостиком мелькнув і зразу скрився (Панас Мирний); — Дурне мишеня, — сказала Тоня і так перелякала її цим, що та тільки хвостиком мелькнула (Г. Епік).

трима́ти (держа́ти) хвіст (хвоста́) трубо́ю (бу́бликом), зневажл. 1. Не журитися, зберігати почуття оптимізму; бути впевненим у собі. Навіть в шахту принагідно Він (Филимон) спускається .. солідно: З провожатим, як турист, І трима трубою хвіст (С. Олійник); Пимін з бригадою вночі .. виштовхали платформу в доменний цех .. Звитяга! держіть хвіст трубою, братове ковалі, електрозварники і клепальники (М. Рудь); — Головне, Романе, держи хвоста бубликом! — міцно потиснув руку і подався з подвір’я Шмалія (М. Стельмах). 2. Бути занадто самовпевненим; бундючитися; не зважати на інших. “А він норовистий.., Передерій,— подумав Лебединець.— Тримав хвіст трубою” (І. Цюпа). хвіст бу́бликом. Всі ходять, голови задравши і хвіст бубликом (О. Копиленко).

тягти́ (тягну́ти) сірка́ (кота́, ку́цого) за хвіст (за хвоста́). Зволікати, не поспішати з чим-небудь. Проценко потягував старе смаковите винце, Рубець смакував крутий та солодкий чай, як звав Колісник пунш, а сам хазяїн тяг сірка за хвіст (Панас Мирний); — Тітко Маріє, скіко (скільки) можна тягнути кота за хвіст? (В. Яворівський); — Ви мені, хлопці, куцого за хвоста не тягніть. День-два — і щоб копиці стояли (Леся Українка).

у хвості́. 1. чого і без додатка, зі сл. става́ти, ста́ти і под. У кінці чогось, позаду всіх. Отож Віталій .. став у хвості досить довгої черги (І. Муратов); Коли захмелілий пасажир влився у потік людей і зник за прозорими дверима приміщення аеропорту, Гриць полегшено зітхнув, під’їхав до зупинки таксі, прилаштувавшись ззаду, в хвості чатуючих машин (О. Бердник); // Позаду. Голова колони опинилась на подвір’ї військового містечка, а незабаром і вся колона із сконфужено замовклим оркестром у хвості поволі витягнулась туди, звідкіля щойно вийшла (Ю. Збанацький). 2. зі сл. бу́ти, опини́тися і т. ін. Серед відсталих, серед останніх. Хочеш бути серед перших — учись, інакше опинишся у хвості, відстанеш від бурхливого, щодень цікавішого життя (В ім’я Вітч.).

хвіст на́бік, фам. Відвертатися від кого-, чого-небудь, бути осторонь когось, чогось. — Щоб ви не втручалися не в свої справи, — буркнув Пугало. — Як то не в свої? — заверещала ще дужче господиня. — Звів дівчину з розуму, а тепер хвіст набік! (П. Панч).

хвіст соба́чий. Той, хто нічого не важить у суспільстві. Влада — гетьман. А гетьман, що ви собі думаєте — хвіст собачий? Гетьман — монарх (Остап Вишня); Мені ще старші радили: “Молоко на губах витри”,— але я намагався пропускати те повз вуха. Що з того, що тільки шістнадцять? Адже я не хвіст собачий — я хозяін (Ю. Збанацький).

хвосто́м війну́ти (майну́ти). Швидко вийти, зникнути куди-небудь. Хвостом війнула (Зіна) і — з двору! Мовляв, у цеху їх (дівчат) знайду (Я. Баш); Вибравши підходящий момент, хвостом майнув Тарасик до сіней і побіг босими ногами по холодних сходах (З журналу).

хоч на соба́ку (на хвіст соба́ці) лий (ви́лий), вульг. Дуже несмачний (про рідкі страви та напої). — Це,— каже, — не борщ, а кисла юшка, хоч на хвіст лий собаці! (П. Козланюк); Бульйон такий подали, такий, хоч на собаку вилий (З газети).

хоч на хвіст наступи́ кому. Хто-небудь дуже спокійний. Це на перший погляд Максим здається таким, якому хоч на хвіст наступи, а насправді за його нібито флегматичною зовнішністю криється людина залізної волі, рішучого характеру (З журналу); Усі вважали, що Андрієві хоч на хвіст наступи. Та сталося щось непередбачене: урівноваженого і незворушного, його мов хтось підоймою вибив із стільця (З газети).

як з соба́чого (теля́чого) хвоста́ си́то, зневажл. Зовсім поганий, ніякий. — Так,— грубо перебив його Філіпчук.— Ви, Пєрожек, прекрасний робітник, але оратор і організатор з вас, прошу я вас, як з телячого хвоста сито (Ірина Вільде).

як (мов, на́че і т. ін.) (той) реп’я́х (до кожу́ха (до штані́в, у соба́чий хвіст і т. ін.)), зі сл. пристава́ти, чіпля́тися, ли́пнути і т. ін., жарт. Настирливо, уїдливо, настійно. Гмиря аж скипів.— І чого ти до мене причепивсь як реп’ях! (А. Головко); — Друга б, здається, бачивши, що я від неї, і собі б від мене, і чудово б було; так ні, липне, як той реп’ях (М. Кропивницький); Роями цілими вони глотилися (товпилися) по селу, швендяли по полю, по хатах. До каждого (кожного) ґазди приставали, мов реп’яхи до кожуха (І. Франко); Пізніше, правда, вже не покрикував (інженер), зате чіплявся, як реп’ях до штанів (М. Ю. Тарновський); От, думай собі, причепився (Квасоля) як реп’ях дурноголовий (О. Донченко); — Не кажи так, Федю… Який він мені жених? Чіпляється, мов реп’ях, Доброго слова не слухає, а плюнути межи очі не насмію (С. Добровольський); — Ет,— втомлено махнув рукою Терентій.— Вчепився в дурне слово, наче реп’ях у собач

(як (мов)) соро́ка на хвості́ розно́сить / рознесла́. Дуже швидко поширюються якісь чутки. По Веселій, мов сорока на хвості розносить щоразу, яка там цього вечора юшка заварювалась .. і які клались приправи (О. Гончар); // Ставати відомим всім або багатьом. Чи рознесла сорока на хвості, Що я уже директорша? (О. Підсуха).

як соба́ці дру́гий хвіст, зі сл. потрі́бний, тре́ба і т. ін. Уживається для повного заперечення змісту зазначених слів; зовсім не (потрібен, треба). — Жартуй собі, молодий чоловіче, з дівчатами.., а нам вони — як собаці другий хвіст,— вже трохи м’якше зауважив Перегуда (А. Іщук).

як соро́ка на хвості́, зі сл. рознести. Хто-небудь дуже швидко поширює якісь чутки (переважно ті, які хтось хоче утаїти). — Тепер Борух, як сорока на хвості, рознесе по всіх усюдах про весілля! (І. Нечуй-Левицький).