ХВИЛЯ

в одну́ хвили́ну (хви́лю). Відразу, дуже швидко; миттю. В одну хвилину скочила дитина у куток; закапали від болю й страху сльози (М. Коцюбинський); Потім побігла садом, збиваючи росу. Подол сорочки змок в одну хвилю і хльоскав тепер по ногах (Г. Хоткевич).

за (че́рез) (яку́сь) хвили́ну (хви́лю, хви́льку). Дуже швидко. Ми заїздили туди (в гроти). Лягали на дно човна і за хвилину опинялись в казковому царстві (М. Коцюбинський); За хвилину лежав я в ліжку, любуючись відпочинком по кількагодинній їзді (Б. Лепкий); Мерщій біжить (сестра Мархва) назад і через хвилину надходить з сестрою Серахвимою (Панас Мирний); Окинула бистрим озирком Марися свого супутника і за хвилю знов сиділа серйозна, дивлячись у вікно (О. Гончар); Тупіт ближчає, неясно доносяться два голоси, і раптом, через якусь хвильку, він, холонучи, пізнає, що це гомонять Люба і Яків Плачинда (М. Стельмах).

на (одну́ (єди́ну, яку́сь)) хвили́ну (хвили́ночку, хви́лю, хви́льку). Зовсім ненадовго. Він головою висадив би вікно та вліз би у хату, щоб хоч на хвилину побачити Настю… (М. Коцюбинський); На одну хвилину запала тиша. Всі солдати й гайдамаки прикипіли очима до двох суперників (О. Довженко); — Просим вас, не миніть моєї господи, завітайте хоч на єдину хвильку (О. Гончар); Він сів на лаві і на якусь хвильку застиг (О. Кундзич); // із запереч. Ні на трохи; зовсім. Гамір, співи, крики та п’яні прокляття не вгавали й на хвилю (І. Франко).

на хви́лі. У вигідному становищі. Ми ж, з одного боку, постійно нарікаємо, що на хвилі сьогодні не творці, а руйнівники, а з другого,— несвідомо чи ні, але заохочуємо моду на рейтинги, які так чи інакше штовхають на різкі по́ступки (З журналу).

по хвили́ні (по хви́лі). Через малий відрізок часу, дуже швидко. Відчинили хвіртку… — у вікні схилитнулась фіранка. По хвилині сам господар виглянув з сіней (М. Іщенко); // Протягом малого відрізку часу. Антін спинився, глянув на жінку і по хвилині вагання в його (нього) зірвалось: — Я бачив сон (М. Коцюбинський).

у ту ж хвили́ну (хви́лю, мить). Відразу ж, зараз же, дуже швидко. Ось він (співець) руку здійняв, в ту ж хвилину Стало тихо, неначе в могилі (Леся Українка); Джмелик глянув на нього і в ту ж хвилю відвів погляд: Оксенові очі дивилися на нього запитливо, але спокійно (Григорій Тютюнник); // Одночасно. Черниш бачив ще, що Брянський боком стрибнув кілька кроків уперед і метнув гранату, вихоплюючи в ту ж мить пістолет (О. Гончар).