ХАТА

аж ха́та трясе́ться. З великою силою, дуже сильно. — Віват! — гуде окрик, аж хата трясеться (І. Франко); Наколять (наймички) трісок на завтра, гупаючи поліном об долівку так, що аж хата трясеться (Г. Хоткевич).

вино́сити / ви́нести сміття́ з ха́ти перев. із запереч. Розголошувати таємницю або розповідати про те, що стосується лише вузького кола людей чи сім’ї. Вона й справді сама нікого не обмовляла, не виносила з хати сміття, але була не від того, щоб послухати всячину десь біля магазину (І. Муратов); — Є інший спосіб обробки негідного суб’єкта — домашній. Щоб не виносити сміття з хати. — Ремінець? — психоневролог запитливо вигнула брови дугами (І. Волошин); — Виступи повинні бути культурними. Щоб артіль не осоромити, начальство не підвести і сміття з хати не винести (Є. Кравченко).

держа́тися (трима́тися) ха́ти. Сидіти вдома, нікуди не ходити; займатися домашніми справами. Нимидора наймичка. Коли найнялася (на роботу), то нехай держиться хати (І. Нечуй-Левицький); (Химка:) Іван хати не держиться: будень прийде — зранку і до пізнього вечора на роботі; а в неділю чи в свято — з трактиру не витягнеш (Панас Мирний).

Іва́нова ха́та, заст., ірон. В’язниця. А най-но (хай тільки) би той чоловік обернувся та хоть (хоч) раз ударив будовничого (будівничого) в потилицю? Сейчас (зараз) би його і на поліцію, і в суд, і в Іванову хату (І. Франко).

іти́ (ходи́ти) / піти́ з торба́ми (з то́рбою). Жебрати, просити милостиню. Бодай пани панували, бодай пани жили, Бодай вони межи люди з торбами ходили (Україна сміється); — Не дав вдовиці утопиться, Не дам же й з торбою ходить,— Сказав Максим (Т. Шевченко); Все доконечно треба знати і наперед з кождим (кожним) крейцаром обчислитися, коли тато не хочуть піти з торбами (І. Франко). з то́рбою піти́ по хата́х. Текля .. сама залишилася з дитиною на руках, і коли б не такі сусіди, як родина Крикливця, то давно б уже з торбою пішла по хатах (І. Муратов).

на всю ха́ту. 1. Дуже голосно. Всі говорили, галасували на всю хату, не знали, де сісти, де стати (І. Нечуй-Левицький); Петрик розплакався на всю хату (М. Стельмах). на ці́лу ха́ту. Максим кричав на цілу хату (М. Коцюбинський). 2. Дуже сильно. Світла немає; червоне зарево полум’я гоготить у пузатій порепаній грубі, світить на всю хату (Панас Мирний); Лампочка без скла чаділа на всю хату (М. Коцюбинський).

не вихо́дити з ха́ти. Постійно бути вдома, не бувати серед людей. Давненько ми вже Марусю не бачили, то за горем своїм, то за сваркою тією межи старими, та й Маруся наче ховалася: з хати, сливе, не виходила (Марко Вовчок); Десь, певно, вітер пройняв мене, і я схопив бронхіт, два дні не виходжу вже з хати (М. Коцюбинський).

не могти́ (й) ха́ти перейти́. Бути дуже слабим, хворим, немічним. Годі, я не можу й хати перейти (Олександр Олесь).

носи́ти сміття́ під чужу́ ха́ту. Піддавати розголосові непорозуміння, суперечки в родині, в колективі і т. ін. Не носи сміття під чужу хату (Укр.. присл..).

підвести́ / підво́дити під дурно́го ха́ту кого. Ввести кого-небудь в оману діями чи словами; ошукати когось. Поліцаї бігцем рушили в напрямі до райцентру. Дідові очі молодо сміялись. Другого дня поліція повернулась у село.., всі знали, що то дід Макар підвів їх під дурного хату (Ю. Збанацький).

під дурно́го ха́ту. Невідомо куди (про адресу). — Писати листа під дурного хату не хочеться (З газети); — Куди посилати? Під дурного хату? (Сл. В. Ужченка).

по́вна ха́та кого, чого. Велика кількість, дуже багато. Добра була повна хата, а тепер одна пустка зосталася!.. (Панас Мирний); — Що ж ви нічого не робите слабій? — Замфір махнув рукою. — Де там нічого… Ворожок та шептух була повна хата... (М. Коцюбинський); — Гостей було — повна хата (Григорій Тютюнник).

по́вну ха́ту, зі сл. наговори́ти, накрича́ти і под. Дуже багато. (Андрій:) Незабаром он мати з дачі повернеться, то зразу наговорить повну хату (З. Мороз); Приведе (мати) в школу, роздіне (роздягне), нагріє, піде учителю нагомонить повну хату (С. Васильченко); Тільки що сів за писання, прибіг Кравченко й накричав мені повну хату (М. Коцюбинський).

твоя́ ха́та мої́й ха́ті трою́рідний по́гріб, жарт. Дуже далека рідня або зовсім не родич. — Аякже, родич! Твоя хата моїй хаті троюрідний погріб,— відповів Остап (З журналу).

ха́та скра́ю. 1. чия. Хто-небудь через власну байдужість не бажає втручатися у щось, бути причетним до чогось; кого-небудь щось не стосується. Знає (Безбородько) про петицію, підписував її, а тут удає навіть, що нічого не знає і його хата скраю (М. Лазорський); — Я в такі справи не втручаюся, — відповів отець Кузьма Коломійцеві, — як собі знає громада, а моя хата скраю (О. Кониський). 2. Небажання втручатися у щось. — Ваші — їхні. Розшифрувати оце кляте — “ваше — їхнє”. Оцю мою хату скраю (О. Довженко).

ха́ти (мі́сця) не переле́жить (не переси́дить). Уживається на знак згоди на чиє-небудь перебування у когось або десь. — Що там думати,— м’яко втрутилася Меланія.— Коли вже до мене приїхали, то хай у мене зупиняються. Хати не перележать! (О. Гончар).

хоч з ха́ти тіка́й. Немає сили витримувати, терпіти що-небудь. (Христя:) Батько об поли руками б’ються та бідкаються, мати плачуть, а дітвора дрібна як підніме реви та галас! І-і, лихо, хоч з хати тікай (М. Кропивницький); — Така в мене нечисть завелася на горищі, спати не дає, жити заважає, змучила мене, запаморочила, хоч із хати тікай (Григорій Тютюнник). хоч тіка́й на край сві́ту. — Ох! Доленько моя! А мій?! Як оце вип’є, то й не приведи Господи… хоч тікай на край світу (М. Коцюбинський).

хоч святи́х вино́сь (із ха́ти). Неможливо витерпіти, витримати щось. Скрізь клопіт, халепа, сто лих! Так в мідні клекотить гарячій, Так в кабаці кричить піддячий, Як кажуть, хоть (хоч) винось святих (І. Котляревський); Коли до дядька Володимира хто звертався з позичкою, він спочатку ставав глухим, а далі або мовчав, або таке молов, що хоч святих винось із хати (М. Стельмах); — Якось гаман висунувся — впав на підлогу, і дід, прокинувшись, підняв такий лемент, що хоч святих із хати винось (А. Дімаров).

як у дурно́го на ха́ті, зневажл. Неохайний (про зачіску). Нещадно сварила вихователька за дівчачі як у дурного на хаті зачіски, за немиті руки, за нестрижені чуби у хлопців, за пом’ятий одяг (З журналу).