ФОРТУНА

до́ля (форту́на) послужи́ла (послу́жить) кому і без додатка. Пощастило, поталанило в житті кому-небудь. — Я в свого пана вже третій рік добуваю, останній. Як послужить доля, то сього року буде велика добич (Марко Вовчок); — Не послужила фортуна горопасі. Тільки стялись на шаблях, зараз так і положив його вражий кармазин (П. Куліш).

до́ля (форту́на) усміха́ється (посміха́ється) / усміхну́лася (посміхну́лася) кому. Кому-небудь таланить, щастить в житті. А оце був поїхав на заробітки в Одесу, і там йому посміхнулася доля (М. Стельмах); Фортуна таки раз усміхнулася йому (І. Франко).

песту́н (песті́й) до́лі (форту́ни). Той, кого дбайливо доглядають, якому потурають у бажаннях і примхах або кому таланить у житті. Мати всім керувала, старші сини заробляли, а меншенький був пестуном долі й надією сім’ї (Л. Дмитерко); Не приходила ніколи панотцеві думка про смерть. Як же? Він — “пестій долі” — та мав би вмирати?! (Л. Мартович). песту́нчик форту́ни. Кость за обідом не мав вигляду пестунчика фортуни, навпаки, він був далеко блідшим (бліднішим), ніж завжди (Л. Яновська).