УСТА

вклада́ти / вкла́сти в уста́ кого, чиї, книжн. Робити кого-небудь виразником певних ідей, думок, переконань тощо або спонукати когось висловлювати які-небудь думки, погляди і т. ін. Ібсен у п’єсі “Нора”, або “Ляльковий дім”, в уста головної героїні вкладав протест проти принизливої ролі жінки (З журналу).

затуля́ти (закрива́ти, замика́ти, затика́ти і т. ін.) / затули́ти (закри́ти, замкну́ти, заткну́ти і т. ін.) рот (ро́та, уста́, грубо пе́льку і т. ін.). 1. Замовкати, мовчати. Не зітхай, моя дівчино, Скорбних уст не замикай, Рук не складуй безнадійно, Від життя не утікай (П. Грабовський); (Демко:) Приказую тобі: затули рота! (М. Кропивницький); — Ану закрий пельку! — густим басом просив із темряви Микифор (Григорій Тютюнник); (Аврелія:) І ти б хотів, щоб я вуста замкнула, а тільки серцем Богові молилась? (Леся Українка). заці́пити пи́сок. Нічого іншого (Мотрі) не лишилося, як “заціпити писок” і, шморгаючи носом, тихо хлипати собі в кулак (У. Самчук). 2. кому і без додатка. Примушувати кого-небудь замовкати, не давати змоги висловлювати свою думку. Не можна затулити уста народові (М. Рильський); Хто міг замкнути уста Шевченкові навіть під рекрутським ранцем і капральським буком? (І. Ф

з вуст (з уст) у вуста́ (в уста́), зі сл. передава́тися, передава́ти, перехо́дити. Від однієї людини до іншої (про щось почуте). Переходячи з уст в уста,.. твори ці зазнавали різних трансформацій, розгалужувались іноді на багато варіантів (М. Рильський); По селах з уст в уста передавалася жахлива звістка: фашисти нищать радянських людей, знущаються з жінок, убивають комуністів (Іван Ле). від уст до уст. Полетіла команда від уст до уст: форсувати річку (О. Гончар). з уст до уст. З уст до уст перелітала одна звістка про заснування нових артілей (Г. Епік).

золоті́ уста́ у кого і без додатка. Хто-небудь вміє дотепно, доречно висловлюватися. Полюбила наша Домаха чумаченька молодого перехожого.— Так і єсть!.. О, та й хороший же вдався! та який жартівливий, говіркий! золотії вуста! (Марко Вовчок).

з пе́рших уст, зі сл. почу́ти, дізна́тися і т. ін. Безпосередньо, від учасників чи очевидців. Я вирішив зустрітися з ним самим, щоб почути, як кажуть, з перших уст те, що розповіли інші (З газети).

з уст чиїх, зі сл. почу́ти. Від когось. — Я хотіла почути лише з твоїх уст, що робиться з батьком (О. Кобилянська); Зі словом поводитися треба чесно і обережно… Небезпечно жартувати зі словом письменникові. Поганого слова не хочеться чути з уст його (З журналу).

криви́ти рот (гу́би, уста́) на кого—що. Ставитися до кого-, чого-небудь зневажливо, зверхньо і т. ін. Вона ходила змалку на завод І на хліб свій чорний не кривила рот (Д. Павличко).

не схо́дити з уст чиїх, кого і без додатка. Бути популярним, постійно згадуватися, обговорюватися і т. ін. Ім’я Кропивницького не сходило з уст навіть тих, хто ніколи не поважав театру (Збірник про М. Кропивницького); Будапешт! Це слово тепер не сходило з уст (О. Гончар).

ні (ані́) па́ри з вуст (з уст, з ро́та). 1. Нічого не говорити, затято мовчати. Вона твого Павла перехоплює, а ти ні пари з вуст. Одріж їй так, щоб навік затямила (В. Кучер); Його (арештованого) вже носили на рядні, бо негоден був ходити... Він уже конав — але ні пари з уст (І. Багряний); Парубок ані пари з уст, тільки куди я не гляну, усе на його погляд очима спаду (Марко Вовчок); —Лука на те ані пари з уст: що правда, то правда, а правді кільця не вправиш — худа корова (Григір Тютюнник); Та Лисичка не дурна. Сидить у норі, ані пари з рота (І. Франко). ні па́ри з губи́. Стала (Мася) під грубою та й ні пари з губи, наче води в рот набрала (А. Свидницький). з уст ні па́ри. Вона все ходить, з уст ні пари. Широкий Дніпр не гомонить: Розбивши вітер чорні хмари, Ліг біля моря одпочить (Т. Шевченко). 2. про що і без додатка. Не розголошувати, не розказувати чого-небудь; утаювати. Давайте умовимось, про стороннє н

розмика́ти / розімкну́ти уста́. Говорити, розмовляти. — Де шукати (скарб)? — Та козак німував.— Чи, може, де в печері? Запорожець уст не розмикав (О. Ільченко); — У себе в кімнаті своїй обидві співають — нема вгаву, а в бесіді .. уста не вміють розімкнути, німіють (Марко Вовчок); Почувала (Гаїнка), що мусить щось сказати, відповісти на ці слова, та не могла розімкнути уста (Б. Грінченко).

уста́ не розмика́ються у кого, чиї. Хто-небудь мовчить, не говорить нічого. — Оце, я щиру правду говорю.— Може, ні? Ану забожись! Бач, і уста твої не розмикаються! (Марко Вовчок).