Фразеологічний словник української мови
УС
і (рідше ні, на́віть) ву́сом (брово́ю) не моргну́ти. Не звертати (не звернути) ніякої уваги на що-небудь; не (з)реагувати. Приговорює (Охрім): “Кабака гарна, терла жінка Ганна!..” Солдат нічичирк! і усом не моргне (Г. Квітка-Основ’яненко); Гей ти, проклятий стариганю! На землю з неба не зиркнеш, Не чуєш, як тебе я ганю, Зевес! — ні усом не моргнеш... (І. Котляревський); Щохвилі ціле зібрання переривало його оповідання грімким реготом, але бесідник навіть вусом не моргнув (І. Франко); Юрко й бровою не моргнув (Л. Мартович). і у́сом не морга́ти. “Цу-цу, Рябко!.. — тут всі, повибігавши з хат: — Цу-цу, Рябко… на-на!..” гукнули, як на ґвалт. А наш Рябко тобі і вусом не моргає (П. Гулак-Артемовський).
мота́ти (рідше намо́тувати) / намота́ти (собі́) на вус (на ву́са) що і без додатка. 1. Придивлятися, прислухатися до чого-небудь; помічати. — Так що ти, Кириле, мотай на вус та вчися, як з підлеглими поводити себе, може, пригодиться (Ю. Збанацький); — Я людина військова, все мотаю на вус (С. Голованівський); Ти все на вус мотай собі годяще й непутяще (С. Воскрекасенко); Він не міг очей відвести, хоч розумів, що цим нашкодить Феодосії: в селі все бачать, усе на вус намотують… (Василь Шевчук); // Запам’ятовувати, брати до уваги що-небудь. Хто що говорить добреє, а ти на ус мотай (М. Номис); Увесь вечір хазяйка усе розказувала, як поводиться в панів, а Ївга все, як там кажуть, на ус мотала (Г. Квітка-Основ’яненко); — Вчиться тобі треба, багато вчитися та придивлятися, та мотати на вус (Ю. Збанацький); Уляна Григорівна точно інформувала гостя про свої достатки, а обачливий ротмістр все мотав на вуса (С. Добровольс
хоч би (тобі́ (собі́, вам)) ву́сом (у́сом, ву́хом, брово́ю і т. ін.) повести́. Не зважати ні на що, не реагувати на кого-, що-небудь. — Та я ж,— каже (Омелько), — скілько разів і сам довідувався, і Параску засилав. Разом гукали на вас: “Пане! пора вставати!” А ви хоч би собі усом повели (Панас Мирний).
і (рідше ні, на́віть) ву́сом (брово́ю) не моргну́ти. Не звертати (не звернути) ніякої уваги на що-небудь; не (з)реагувати. Приговорює (Охрім): “Кабака гарна, терла жінка Ганна!..” Солдат нічичирк! і усом не моргне (Г. Квітка-Основ’яненко); Гей ти, проклятий стариганю! На землю з неба не зиркнеш, Не чуєш, як тебе я ганю, Зевес! — ні усом не моргнеш... (І. Котляревський); Щохвилі ціле зібрання переривало його оповідання грімким реготом, але бесідник навіть вусом не моргнув (І. Франко); Юрко й бровою не моргнув (Л. Мартович). і у́сом не морга́ти. “Цу-цу, Рябко!.. — тут всі, повибігавши з хат: — Цу-цу, Рябко… на-на!..” гукнули, як на ґвалт. А наш Рябко тобі і вусом не моргає (П. Гулак-Артемовський).
мота́ти (рідше намо́тувати) / намота́ти (собі́) на вус (на ву́са) що і без додатка. 1. Придивлятися, прислухатися до чого-небудь; помічати. — Так що ти, Кириле, мотай на вус та вчися, як з підлеглими поводити себе, може, пригодиться (Ю. Збанацький); — Я людина військова, все мотаю на вус (С. Голованівський); Ти все на вус мотай собі годяще й непутяще (С. Воскрекасенко); Він не міг очей відвести, хоч розумів, що цим нашкодить Феодосії: в селі все бачать, усе на вус намотують… (Василь Шевчук); // Запам’ятовувати, брати до уваги що-небудь. Хто що говорить добреє, а ти на ус мотай (М. Номис); Увесь вечір хазяйка усе розказувала, як поводиться в панів, а Ївга все, як там кажуть, на ус мотала (Г. Квітка-Основ’яненко); — Вчиться тобі треба, багато вчитися та придивлятися, та мотати на вус (Ю. Збанацький); Уляна Григорівна точно інформувала гостя про свої достатки, а обачливий ротмістр все мотав на вуса (С. Добровольс
хоч би (тобі́ (собі́, вам)) ву́сом (у́сом, ву́хом, брово́ю і т. ін.) повести́. Не зважати ні на що, не реагувати на кого-, що-небудь. — Та я ж,— каже (Омелько), — скілько разів і сам довідувався, і Параску засилав. Разом гукали на вас: “Пане! пора вставати!” А ви хоч би собі усом повели (Панас Мирний).