УРИВАТИ

урива́ти / урва́ти (увірва́ти) терпе́ць кому, у кого. Доводити кого-небудь до втрати ним рівноваги, спокою. — Ох, Оксанко, і намучилась же я з ним (дідусем), ох і намучилась..— Моя мама Оксана тільки посміхається, бо теж добре бачить, хто кому уриває терпець (Ю. Збанацький); Він (Каргат) здатний інколи урвати у людини терпець, наговорити грубощів, але щодо роботи йому нічого не закинеш (Ю. Шовкопляс).