УРА

на ура́. 1. зі сл. бра́ти, бра́тися і под. Без підготовки, з надією на випадковий успіх. (Огнєв:) Ніякого дерзання у цьому наказі нема, воно тут і не ночувало. Тому, що немає у ньому мислі, все береться на ура (О. Корнійчук). 2. зі сл. іти́, піти́. З великим успіхом. — Та це ж цікавий вертеп можна написати — на ура піде (О. Бердник).