УПИН

без упи́ну (рідше без спи́ну). Весь час, не перестаючи; безперестанку. Блідий панотчик балакав без упину (Л. Мартович); Серед чудових картин та виглядів у дорозі пливуть мої думи одна за однією .. без спину, пливуть самохіть не по моїй волі (І. Нечуй-Левицький); // Не роблячи зупинок під час руху. То йдуть вагони без упину з вантажем бойових речей — гармат, і танків, і мечей (мечів) (П. Тичина).

нема́ (нема́є, не було́) зупи́ну (упи́ну, спи́ну і т. ін.) кому, чому і без додатка. Не можна спинити, стримати, угамувати і т. ін. кого-, що-небудь у діях, вчинках, вияві чогось. Біжать воркуючи струмки До повноводної ріки І там збивають жовту піну, — З гори струмкам нема зупину (М. Шпак); Нема впину вдовиному сину (М. Номис); Усі знали, що Єремії нема впину, нема закону.., коли він розлютується (І. Нечуй-Левицький); (Мар’яна:) Козаки не так люблять! Козак коли побачить, то нема йому спину на світі, на все готов для тієї, котору (котру) покохав (С. Васильченко); Летять огні у чорну путь, немає тим огням упину (В. Сосюра).

не ма́ти (не зна́ти) упи́ну. Бути нестримним у вияві чого-небудь, в якихось діях; не можна зупинити когось, чогось. Розходившися, Олдрідж, як дитина, вже не мав упину (О. Ільченко); Людська радість сильніша за повідь. Вона не знає упину (С. Чорнобривець).