УМЛІВАТИ

умліва́ти / умлі́ти душе́ю (се́рцем). Бути надзвичайно враженим, схвильованим чимсь; болісно переживати щось. — Сава!! — зойкнула (мати), умліваючи душею.— Сава убив його! — і упала на долівку (О. Кобилянська); Вона (матушка) довго стояла під дверима, слухала і умлівала своїм добрим серцем (П. Колесник).