УБИТИЙ

уби́тий (приби́тий) го́рем. Засмучений, пригнічений тугою, стражданням і т. ін. Стоїть Васюта біля стінгазети.. Глянув сюди, на рахівника, вагаючись. Далі ступив до нього, до столу. Аж шапкою піт витер з обличчя. І зразу ж убитий горем,— ну, що його робити? (А. Головко); Перед фігурою (Христа) виділявся невеличкий горбок.. То була завіяна снігом промерзла хлібина.. Знову якась горем прибита людина принесла Божому Cину свій немудрий дар, сподіваючись полегшення чи собі, чи комусь із рідних (М. Стельмах).

як (мов, не́наче і т. ін.) уби́тий (заби́тий). 1. зі сл. спа́ти. Міцно. Бурлаки покотом полягали на соломі й спали як убиті (І. Нечуй-Левицький); Повернувшись додому, Миня виліз на піч і заснув як убитий (В. Канівець); Піддубний виспався. Спав цілу ніч як забитий (М. Коцюбинський). 2. Дуже засмучений, пригнічений чим-небудь. Старий Трохим по надвір’ю Мов убитий, ходить (Т. Шевченко); Балабуха приїхав додому неначе вбитий (І. Нечуй-Левицький).