ТЯМКА

без тя́ми (рідше без тя́мки, без тя́мку) (в голові́). Нічого не усвідомлюючи; несамовито. І ходжу я по місту без тями (В. Сосюра); Прокіп.., не розбираючи, що то він косить, .. зайшов в бур’ян і без тямки в голові косив бур’яни, аж грабки дзвеніли (І. Нечуй-Левицький); Співав (Лукин) довго, без тямки, уже всі перестали співати, а він все ще співав (Н. Кобринська); Він (Ларченко) стояв, наче чмелений, і якось без тямку дивився вниз своїми косими очима (Панас Мирний).

відби́ти па́мороки (по́мки, тя́мки). 1. кому і без додатка. Позбавляти кого-небудь здатності нормально мислити або сприймати щось. (Бичок:) Ну, наробив я халепи, ускочив аж по самісінькі вуха! Правду кажуть: що кого Бог захоче покарати, то перш усього памороки одіб’є!.. (М. Кропивницький). 2. кому, у кого. Хто-небудь втрачає здатність нормально мислити або сприймати щось. Зайшов я вже далеченько, бо мені неначе памороки одбило; але сльози перестали литись. Я став та й роздивляюсь, куди це я зайшов (І. Нечуй-Левицький); — А ви мене послухайте, начальники дорогі. Не дивіться, що я баба немічна, у мене ще помки не відбило (Ю. Бедзик); Мені відбило тямки. Певне, те саме було і з Жабі. Ми щось мололи поручикові чи, мабуть, потакували на те, що він нам торочив (Олесь Досвітній).

ма́ти в тя́мці що. Знати, пам’ятати щось. — Але ти ще собі тото (те) май у тямці, що ти найліпша ґаздиня в селі (Л. Мартович).