ТЯМА

без тя́ми (рідше без тя́мки, без тя́мку) (в голові́). Нічого не усвідомлюючи; несамовито. І ходжу я по місту без тями (В. Сосюра); Прокіп.., не розбираючи, що то він косить, .. зайшов в бур’ян і без тямки в голові косив бур’яни, аж грабки дзвеніли (І. Нечуй-Левицький); Співав (Лукин) довго, без тямки, уже всі перестали співати, а він все ще співав (Н. Кобринська); Він (Ларченко) стояв, наче чмелений, і якось без тямку дивився вниз своїми косими очима (Панас Мирний).

бра́ти / взя́ти до тя́ми що. Розуміти, усвідомлювати що-небудь. І я та “інженер” почули новину, Що з німцями зайшло в Росії на війну. Не зовсім ще тоді ми це взяли до тями (М. Рильський); Іваниха кілька разів .. підозріло косилася на нього, ніяк не могла взяти до тями, що він задумав (Б. Харчук).

відбира́ти / відібра́ти па́мороки (тя́му). 1. у кого, кому. Хто-небудь втрачає здатність нормально мислити або сприймати щось. Знов почало в мене одбирати памороки (І. Нечуй-Левицький). 2. у кого. Позбавляти кого-небудь здатності нормально мислити або сприймати щось. — Усе .. привиджуються його чорні очі, неначе він одібрав у мене памороки (І. Нечуй-Левицький).

втра́тити па́мороки (тя́му, па́м’ять). Знепритомніти. Він втратив памороки і тільки тоді опам’ятався, як почув, що в його все тіло труситься од холоду, а зуби аж цокотять (І. Нечуй-Левицький); Тями не втратив (тамада): продовжував славити іменинника (С. Ковалів); Упав я на токовище, хочу крикнути, та не можу: дух забило. Потім хотів себе мацнути за бік — і втратив пам’ять (Григорій Тютюнник). загуби́ти па́м’ять. Його думки були далеко, дуже далеко, він проговорив кілька слів ніби румунською мовою й знов загубив пам’ять (Ю. Яновський).

дохо́дити / дійти́ (до) тя́ми. Усвідомлювати, розуміти що-небудь. Свіжоспечений помічник кока Андрій Стурчак ніяк не доходив до тями .. і .. вірив своїй удачі і не вірив (В. Логвиненко); Боб так отетерів, що не міг дійти тями. Оговтавшись трохи.., мовив дещо зневажливо..: — Ану зійдіть із дороги..! (Є. Гуцало); Володимирові Бистрику аж тепер дійшло до тями: зустрівся з молодим робітником, про якого вчора пророчила сестра (С. Чорнобривець).

загуби́ти / рідше губи́ти ро́зум (тя́му). Втратити здатність логічно, обдумано діяти; стати несамовитим, не контролювати своїх вчинків. Солдат був напідпитку, знов мазнув Анрі-Жака по всіх вусах і заіржав, а коли той, загубивши тяму, поліз битися, схопив його в оберемок (Ю. Яновський); З ним ніхто не хотів сідати за стіл, тому що від чарки Псякревський губив розум (Казки Буковини..); // Бути психічно хворим, божевільним. Я ходив по лісі і збирав дрова для куховарні. Підмітав і прибирав колії разом з дурником-ченцем, що давно вже загубив був свій розум (Ю. Яновський). погуби́ти ро́зум. Страх вона його любила, Аж розум ввесь свій погубила (І. Котляревський); Коли ж я знаю, що сьому не можна бути, і бачу свою Марусю, що зовсім розум погубила, полюбивши тебе, .. вона тепер рада за тобою хоч на край світу (Г. Квітка-Основ’яненко).

ма́ти тя́му (тя́мку) (в голові́). 1. Бути розумним, здібним, розсудливим. — Хто має тямку в голові, той пристане на це. А як ні, то нам нема про що й балачку точити,— крикнув Єремія й вхопив у руки шапку (І. Нечуй-Левицький). 2. до чого. Розумітися на чому-небудь, розбиратися в чомусь. Має тяму до римарства (Сл. Б. Грінченка).

поверну́ти (верну́ти, привести́) до тя́ми. Змусити кого-небудь свідомо мислити, нормально сприймати дійсність. Видно, так її розморило, що ні поштовхи сина, ні лайка такелажника не могли повернути до тями (Я. Баш); // кого. Опам’ятовуватися, опритомнювати. Рип возів, притишені балачки привели його до тями (П. Панч). поверну́ти до стя́му. Міцний, твердий Гризельдин голос, незляканий, сміливий погляд очей зразу повернув його до стяму (І. Нечуй-Левицький).

приво́дити / привести́ до па́м’яті (до тя́ми, до прито́мності і т. ін.) кого. 1. Виводити із стану непритомності. Сташка і стара .. почали приводити зомлілу до пам’яті (Ірина Вільде); Коли його привели до пам’яті, він був блідий, мов труп (І. Франко). 2. Допомагати комусь повернутися до реальності, схаменутися, опам’ятатися і т. ін. Данило сидів і думав: “Отак і слід з боярами, щоб круте слово, мов вода холодна, до пам’яті приводило” (А. Хижняк); Параска намагалася привести чоловіка до пам’яті — верзе не знати що, хай отямиться (К. Гордієнко); Він був заклопотаний якимись думками і не звертав уваги, що час спливає. Рип возів, притишені балачки привели його до тями (П. Панч); Лункий наказ “по домівках” привів мене до притомності (Олесь Досвітній).

прийти́ / прихо́дити до па́м’яті (до тя́ми, до тя́мку і т. ін.). 1. тільки док. Опам’ятатися, заспокоїтися (після збентеження, хвилювання і т. ін.). Пригорнув Іван до серця Олесю востаннє та й побіг. Тоді Олеся, як до пам’яті прийшла, схопилась — уже нема, далеко, тільки пил слідом клубочиться (Марко Вовчок); Стара так перелякалася, що й досі не могла прийти до пам’яті (П. Автомонов); На якусь мить навіть непритомнієш у польоті, приладів не бачиш, а тоді прийдеш до тями — глядь: є швидкість! (О. Гончар); Машина рушила, а Андрій все ще ніяк не міг прийти до тямку, і все здавалося йому, ніби він чує жартівливий голос: “Гаряча голова...” (Ю. Бедзик). 2. Усвідомивши хибність своєї поведінки, повернутися до нормального способу життя; отямитися. — Дякувати добрим людям, на правильну стежку стає. Прийшов до пам’яті. Ні світ ні зоря, а він уже на ногах, на роботу поспішає (І. Цюпа).

при (по́вній) тя́мі (й па́м’яті). У свідомому стані. Він (Павло) до неї (Варки) говорив, як чоловік при добрім змислі, розсудливо, при тямі й пам’яті (Марко Вовчок); — Хомо,— бідкається листоноша,— ти при повній тямі? (Є. Гуцало).