ТЯЖКИЙ

запрягти́ / запряга́ти в (тяжке́) ярмо́ кого. Поневолити, примусити працювати на себе. Трикляття королю, полигачеві дуків, Що нас запріг облудою в ярмо (П. Грабовський); (Дяк:) Горить душа помститись на ляхах за наш скривджений народ: запрягли в тяжке ярмо нашого козака, одібрали усе, а тепереньки відбирають і дідівську віру (М. Лазорський); Чи вже собі ми ради не дамо, що й Вишневецький, виродок Ярема, свій власний кат, запріг тебе (Україну) в ярмо?! (Л. Костенко); Людей запрягають В тяжкі ярма, Орють лихо, лихом засівають, А що вродить, побачите, Які будуть жнива! (Т. Шевченко).

нести́ свій (важки́й, тяжки́й) хрест. Терпляче зносити труднощі, все, що судилось і стало неминучим у чиємусь житті; виконувати свій обов’язок до кінця. Йому навіть приємно було уявляти себе убогим, забутим, стертим великим процесом. Він мученик і добровільно несе свій хрест (М. Коцюбинський); Проти рожна перти, Проти хвиль плисти, Сміло аж до смерті Хрест важкий нести (І. Франко); Тяжкий свій хрест мовчки несло жіноцтво у війну (М. Стельмах); — Кожному дано нести свій хрест — терпіння і надію (Б. Харчук).

тяжки́й ка́мінь ліг на гру́ди (на ду́шу, на се́рце) кому, кого, чиї (чию, чиє) і без додатка. Кого-небудь спіткало нещастя, горе, випробування і т. ін. Тяжкий камінь ліг на груди дітей. Мало того, що вони не вчилися,— їм довелося ставати до торгівлі (Ю. Яновський). звали́вся ка́мінь тяжки́й на гру́ди. З тої години щастя уплило, І слід недоля замела, Звалився камінь тяжкий на груди. На серце туга залягла (С. Руданський).

тяжки́й хліб. Заробітки, здобуті важкою працею, великими зусиллями. — Тепер вірю, що буде в нас школа, хоч і тяжкий ваш (вчителя) хліб (М. Стельмах).