ТЯГТИ

вимо́тувати (мота́ти, тягти́, тягну́ти) / ви́мотати (ви́тягти) (всі) кишки́ з кого і без додатка. Мучити, знесилювати кого-небудь чимсь. — Не полюбляю я вашого брата, святенників, бо вони або милостиню канючать, або кишки з людей мотають казаннями (З. Тулуб); Після Хоми почали й інші майстри ставити йому запитання, але цехмістер зупинив їх.— Та чого ви, панове, з нього кишки тягнете? Німець не витримає: це не наш брат, жилуватий козак (З. Тулуб); Христя слухала матір, а сама думала: от і піймайся такому в невістки,— усі з тебе кишки вимотає .. буде гризти, поки загризе (Панас Мирний). повимо́тувати кишки́ (про багатьох або тривалий час). Фінк обіцяв повимотувати кишки, повідбивати печінки й селезінки, якщо пропаде хоч сантиметр турецької ганчірки (П. Загребельний); — Ну й мороки було з вами, бісові татарюги! Всі кишки мені повимотували (З. Тулуб).

витя́гувати (тягти́, тягну́ти) / ви́тягти за ву́ха кого. Всіляко допомагати кому-небудь, сприяти в чомусь. Не раз витягував (Віталик) Тоню за вуха по фізиці та математиці. Навдивовижу тямковитий хлопець (О. Гончар).

в оди́н гуж тягти́. Діяти заодно. Свідків усіх дібрано таких, що вони в один гуж тягли (Б. Грінченко); Допоки люди вбогі не стануть тягти в один гуж, не буде в світі правди (Василь Шевчук).

жи́ли тя́гне кому, з кого. Хто-небудь страждає від голоду, болю, виснаження, душевних мук і т. ін. — Іроде! гаспиде! — закричав Чіпка,— напився, що й язика не повернеш у роті, то йому й байдуже, що тут з тебе жили тягне… (Панас Мирний); Чого радієш? .. Хліба схотів? А горба не заробиш? Гляди! Кому черево наросте вище носа, а тобі жили тягтиме, пропади воно прахом (М. Коцюбинський).

ле́две (ледь, наси́лу) тягти́ (тягну́ти, тяга́ти, волочи́ти і т. ін.) но́ги. Дуже повільно ходити, рухатися (через утому, хворобу, старість). Натомлені, голодні й побиті, ледве ноги тягнучи, повернулися ми до табору (В. Козаченко); Ледь тягав по світу ноги (Сеспель), не підводив низько схиленої голови, не мав сили ні на хвилину розпрощатися з невеселими думами (Ю. Збанацький); — Тпррру! .. Іч, почула свою землю та скоком! — сказав він, здержуючи коняку.— А, не бійсь, у місто ледве ноги волокла (Панас Мирний); Він довго не признавався, що він слабий, насилу волочив ноги, а все-таки ходив на роботу (І. Нечуй-Левицький); Ідуть (хлопці) день, ідуть другий .. Насилу-насилу ноги тягнуть (С. Васильченко).

на моту́зці тягти́ кого. Насильно примушувати когось іти куди-небудь. — Хіба тебе в те кіно на мотузці тягли? (З газети).

одну́ ру́ку тягти́ (тягну́ти). Бути заодно. Тепер так повелося: мужик з паном одну руку тягнуть (Леся Українка).

тя́гне за живі́т (за печінки́) кого. Хто-небудь дуже хоче їсти, страждає від голоду. Він (Кайдаш) не їв цілий день. Його тягло за живіт (І. Нечуй-Левицький); Живіт йому так скавучить, за печінки так тягне його, їв би, здається, й свічки (А. Тесленко); Деякі (школярі) складалися по копійці купити булку, бо за печінку тягло (Панас Мирний).

тягти́ (тягну́ти, витяга́ти, витя́гувати) / ви́тягти (ви́тягнути) (оста́нні (усі́)) жи́ли. 1. з кого. Тяжко експлуатувати кого-небудь. Зарилися (живоглоти) в добрі, як свиня в багні, та й тягнуть з людей жили! (О. Ковінька); Ми в сонячній журбі віки на вас робили, з крові й кісток своїх складали вам двірці, з глузливим реготом тягли з нас .. жили ви, паралітики, життя мерці! (В. Сосюра); // Вимотувати, вимучувати когось важкою, обтяжливою роботою. Проклятий рудий пес Никифор, тіун боярський, висмоктує кров, жили витягає (А. Хижняк); — Так що ти, чоловіче, .. жил не витягуй! — глянув у далечінь, мовби там, за вікном, стояв пан (М. Стельмах). 2. з кого—чого. Забирати у когось усі кошти. Гульбища потребували грошей, дозорці тягли жили з посполитих, а вони щодень більше повставали проти своїх душманів і тікали світ за очі (П. Панч); Останні жили тягне вже з хати ця школа. Але, може, скоро закінчить (дочка) цю семі

тягти́ (тягну́ти) во́за якого. Покірно миритися, погоджуватися з виконанням важкої або невдячної роботи, одноманітних обов’язків. Зроблять з нього тактовного й культурного інженера і тягтиме він (Каргат) той віз, у який його запряжуть (Ю. Шовкопляс); Фросина Федорівна тягнула сімейного воза спокійно і звично (Ю. Мушкетик).

тягти́ (тягну́ти) ду́шу з кого. Мучити, виснажувати кого-небудь чимось неприємним. Так інший на словах добро творити прагне, А душу з вас, бува, Крізь ребра тягне (М. Годованець).

тягти́ (тягну́ти) за ду́шу. Дратувати когось, набридати кому-небудь чимсь неприємним, одноманітним і т. ін. Десь гостриться, кричачи, ніж на бруску, десь тягне за душу попсована катеринка (Дніпрова Чайка).

тягти́ (тягну́ти) за язи́к кого і без додатка. Спонукати, змушувати кого-небудь сказати щось, висловитися з якогось приводу; випитувати, допитувати когось. О. Катехит почав випитувати одного по однім, почав, як то кажуть, тягти за язик (І. Франко); Він скинув свиту і став над помийницею мити руки. Оляна зливала йому. Мовчки. Бо не було такої у них звички — тягти за язик. Сам усе скаже, як прийде час (А. Головко).

тягти́ (тягну́ти) ко́вдру на се́бе. Діяти на догоду власним інтересам; думати лише про себе, бути корисливим. У боротьбі за владу кожна партія, зрозуміла річ, намагається тягнути ковдру на себе (З газети).

тягти́ (тягну́ти) ля́мку яку. Терпляче виконувати важку, невдячну, одноманітну роботу. Неприємна брудна робота завжди потрапляла до нього, і він покірливо тяг лямку (Ю. Яновський); Сковувала їх (давніх друзів) незручність людей, один з яких благоденствує в столиці, а другий тягне лямку в провінції (Ю. Мушкетик); Що ж до стипендії, то він позбувся можливості одержання її назавжди, і йому тепер доведеться протягом чотирьох з половиною років тягти вантажницьку лямку (Ф. Бурлака); Вже третій тиждень тягнув Кобзар свою важку солдатську лямку (З. Тулуб).

тягти́ (тягну́ти) / потягти́ (потягну́ти) ру́ку за кого, за ким, чию. Підтримувати когось, поділяючи його погляди; діяти в чиїх-небудь інтересах. (Пархім:) Волосний писар і старшина будуть за тебе тягти руку, я це через лікаря встрою (влаштую) (М. Кропивницький); Трудне діло — позви,— почав (суддя) до нього.— Усе треба, щоб хтось руку тяг за тобою (А. Тесленко); Ніколи на мене не ображайся, бо на людях я не завжди твою руку тягнутиму (Г. Колісник); Полупанки прихильно дякували Лошакову, що він потяг руку за свого брата дворянина (Панас Мирний); — Я потягну руку за тобою. Побалакати ще з товаришами суддями можу і… присудимо тобі посунути обніжок у Василів город (А. Тесленко). тягну́ти руч. Батько і собі за нею руч тягне (Ганна Барвінок). трима́ти ру́ку. Під час революції та війни громадянської він (Максиміліан Волошин) не тримав руку ні за червоних, ні за білих: переховував у себе і тих, і тих (А. Дімаров).

тягти́ (тягну́ти) / протягти́ (протягну́ти) час. Зволікати із виконанням, здійсненням чого-небудь. Певно, найкраще було б піти додому .. Тільки ж Первоцвіт навмисне тягне час, щоб прийти, коли вже спатимуть дружина й донька: не доведеться розмовляти (М. Ю. Тарновський); Богдан ждав татар і хотів протягти час як можна довше (І. Нечуй-Левицький).

тягти́ (тягну́ти) сірка́ (кота́, ку́цого) за хвіст (за хвоста́). Зволікати, не поспішати з чим-небудь. Проценко потягував старе смаковите винце, Рубець смакував крутий та солодкий чай, як звав Колісник пунш, а сам хазяїн тяг сірка за хвіст (Панас Мирний); — Тітко Маріє, скіко (скільки) можна тягнути кота за хвіст? (В. Яворівський); — Ви мені, хлопці, куцого за хвоста не тягніть. День-два — і щоб копиці стояли (Леся Українка).

тягти́ (тягну́ти) шку́ру з кого. Визискувати, експлуатувати або обраховувати кого-небудь. — Давайте мені рощот (розрахунок)! Ви не смієте злодійкою називати! Ви не спостерегли, не бачили! Тягніть уже шкуру з отієї нещасної каліки, а з мене не поживитеся, ні! (Л. Яновська); Нетесаний ще раз владним зором пробіг по спинах молільників. Видивлявся — з кого першого починати шкуру тягти? (О. Ковінька); — Будуть давати (продукти). Їй-богу, даватимуть. Я з них і шкури постягую (В. Кучер).

тягти́ (тягну́ти) ярмо́ чиє, яке. Покірно миритися з виконанням тяжкої або невдячної роботи, одноманітних обов’язків. Хилився, гнувся (Степан), тяг ярмо, Бо скинуть сили не було (І. Франко); — Є і третій (спосіб): тягни своє ярмо, поки шия не трісне. Ти його добре знаєш (М. Стельмах); Він знав, що небагато стрічається по-справжньому щасливих родин. Навіть і ті, які побралися по коханню, .. через якийсь рік-два .. тягнули скрипуче родинне ярмо (М. Стельмах).

як (мов, на́че і т. ін.) за по́ли тя́гне кого. Кому-небудь дуже хочеться зробити щось. Тягне, було, мене наче за поли надвір, на той шлях, кудою понесли її на кладовище (І. Нечуй-Левицький); Думки роздирали голову… Як там у городі? Що з Христею?..— Пріську наче за поли тягло піти довідатися (Панас Мирний).