ТРІСКА

на трі́ски́, перев. зі сл. лама́ти, трощи́ти, розліта́тися і т. ін. Зовсім, повністю. Бачив лев, що розбиті кайдани! .. Вирвав арфи в єгиптянок і на тріски поламав (Леся Українка); Трощила, мов грім, бліндажі на тріски Цариця траншейного бою — граната (І. Нехода); Скільки на тріски розлетілося барж — знали промисловці (М. Рудь); Розбиває (поет) гітару на тріски і вкидає їх у грубку (В. Самійленко); І де розсипались окови, Де трон розпався на тріски,— Зросли поемами будови, Лани розквітли, мов казки (М. Рильський).

як (мов, ні́би і т. ін.) трі́ска. 1. зі сл. худи́й. Дуже, вкрай. Проте мінери — ані пари з вуст. За них усе сказав довгий як дрюк і худий мов тріска Павлюк, підступивши до Артема (І. Головченко і О. Мусієнко). 2. Дуже худий (про людину). (Карпо:) — Жінка почала сохнути, як тріска стала. Та так і вмерла (Панас Мирний).