ТОПТАТИ

лиши́лося недо́вго ряст топта́ти кому. Хтось скоро помре, загине. Ну, та недовго йому лишилося топтати ряст. Піде, як миленький, дорогою Підіпригори (буде вбитий) (М. Стельмах).

мише́й топта́ти, жарт. Без потреби тинятися, ходити туди й сюди. Годі тобі мишей топтати (Сл. Б. Грінченка).

топта́ти / затопта́ти в боло́то (в грязь, в багно́) кого. Принижувати чию-небудь гідність, знеславлювати когось, ганьбити. (Микола:) Не показуйся прилюдно з ним. Не топчи в болото моєї бідної голови (І. Франко); — Чи чули ви, як тільки що говорили там, як картали нас, як топтали нас в грязь? (І. Нечуй-Левицький); Воно (минуле) зібгало Ярину Валах на роздоріжжі, затоптало в багно, але вона вже піднялася (В. Кучер).

топта́ти зе́млю. Бути живим; жити. Ходімо натщесерце пракорінь шукати, щоб тобі довго ще топтати грішну землю, а мені стати на одвіт (Ю. Яновський); Ще й досі топче землю Інокентій Гамалія, на старість бороду викохав (Григорій Тютюнник); Всім нашим родичам розписую про те, що, либонь, не довго вже мені зосталося топтати цю землю (Є. Гуцало).

топта́ти но́ги, жарт. Даремно ходити. Прийшов ні за чим, пішов ні з чим: нічого і питать — шкода ноги топтать (М. Номис). топта́ти чо́боти. (Храпко:) Так і ходитимеш, чужі пороги оббиватимеш. Воно ж тобі нічого — тільки чоботи топчеш, а другим — час гаєш (Панас Мирний).

топта́ти (підто́птувати) / підтопта́ти під но́ги кого. 1. Перемагати. А в нас над усе — честь і слава, військова справа, щоб і сама себе на сміх не давала, і ворога під ноги топтала (П. Куліш); Руські в нічну битву безстрашно пішли і підтоптали під ноги хваленого і хвастовитого угорського полководця Філонія (А. Хижняк). 2. Не рахуватися з ким-небудь, ганьблячи, зневажаючи когось. Та він мовчки усіх вас гнітить, під ноги собі топче (Марко Вовчок); А він (Нечай) не хотів утікати, “свою славу козацьку під ноги топтати”. І клав ворогів, як снопики (Т. Масенко); (Домаха:) Слухай свекрухи, угоджай свекрові .. Не підтопчи матері під ноги (І. Карпенко-Карий); // що. Нехтуючи чимось, не виконувати, не дотримуватися чого-небудь. Вони Божий закон під ноги топчуть (Леся Українка).

топта́ти (прото́птувати) / протопта́ти сте́жку (сте́жечку, дорі́жку) до кого і без додатка. 1. Залицятися, вчащати до кого-небудь. Нащо ти дурив моє дитя, нащо топтав до неї стежку? Нащо залицявся, коли не думав її брати? (М. Старицький); (Маланка:) Ой дивись, бо та (Степка) не хилиться… Та й не один ти до неї стежку топчеш (М. Зарудний); — А чого ти, парубче, до наших дівчат доріжку топчеш? (Григорій Тютюнник). стежечки́ топта́ти. Ой не ходи коло води, Та жовтенький кобче, Єсть у мене кращий тебе, Що стежечки топче (Укр.. пісні). попотопта́ти стежки́ (неодноразово, тривалий час). — Та й оженився я немолодим .. Попотоптав я .. стежки, поки вговорив одну дурепу, тобто бабу свою (Ю. Збанацький); // Завоювати чиюсь любов, симпатію. протопта́ти дорі́жку до се́рця. Сестер вона не любила.., один лише тато зумів колись протоптати доріжку до її маленького серця (А. Дімаров). 2. куди, до ког

топта́ти ряст. Жити. Йому вже не топтати ряст (Укр.. присл..); Весна за весною летіли стрілою, Дівчинонька ряст топтала, Загулялась, не вгадала, Як стала марніть (Л. Глібов); Люди рідко заживали тоді за шістдесят літ, однаково великому князеві вже недовго б довелося топтати ряст (П. Загребельний).

топта́ти слід (сліди́). 1. до кого, куди. Часто бувати в кого-небудь, десь; ходити до когось, кудись. — Хай вони (панянки) собі пишаються та морочать, кого знають, а самі будемо слід топтати на кутки. Дівчата там як перемиті (С. Васильченко). 2. Залицятися до дівчини, часто буваючи в неї. Не тобі сліди топтати — Іншого чекаю я до хати. Він от-от повернеться додому з-під завій, переборовши втому (А. Малишко).