ТЛІТИ

се́рце ни́є (млі́є, тлі́є і т. ін.); душа́ ни́є (млі́є, тлі́є і т. ін.) чиє (чия), у кого і без додатка. Хто-небудь дуже переживає, страждає. “Господи! Де ж се вона ділася!..” Ниє-омліває материне серце (Панас Мирний); Бридко йому було на душі, серце нило… Та — нічого, казав собі, все минеться, вляжеться (Є. Гуцало); — Думати? Се ти думатимеш, коли в мене серце тліє! (Марко Вовчок); Коли їхали через знайоме місто.., серце його боляче стискалось і німіло (П. Колесник); — Мамочко, на ось краплі свої випий,— підійшла з чашечкою в руках Настя. — Може, тобі краще стане,— а в самої болем нила душа (І. Цюпа). се́рденько млі́є. Моє серденько мліє, Мліє (П. Чубинський); Як хороше, як весело На білім світі жить! .. Чого ж у мене серденько І мліє і болить! (Л. Глібов).