Фразеологічний словник української мови
ТІШИТИСЯ

в душі́ ті́шитися. Відчувати задоволення з приводу чого-небудь, не виявляючи його зовні. Вдавала (мати), що не бачить нічого й не розуміє нічого, а в душі тішилася молодим щастям (Г. Хоткевич); Шумейко в душі вже тішився з тієї перемоги (А. Шиян).

душа́ (се́рце) співа́є чия (чиє), у кого і без додатка. Хто-небудь перебуває в доброму, піднесеному настрої; радіє. Батько Дніпро тече собі спокійно, і ліси на горах стоять, як на картині художника,— просто душа співає од такої краси… (Ю. Яновський); Вона (Настуся) прагнула говорити якнайділовитіше, .. а в самої співала душа, оченята так і бризкали захопленням (Ю. Збанацький); Серце старого гірника співало, солодко щеміло від радісного передчуття (Д. Ткач). душа́ ті́шиться. Та втома солодка, після неї тішиться душа, а натруджене тіло краще спочине (І. Цюпа).

ті́шити себе́ наді́єю (ду́мкою, мрі́єю і т. ін.). Заспокоювати себе чим-небудь, сподіватися на щось. І нехай інші тішать себе надією, що десь на старість стягнуться хоча б на “Запорожця”, а йому це потрібно зараз, у тридцять, ба, навіть неповних тридцять (З газети); Він (пан) тільки тішив себе тією думкою, що дасть Миколі кілька сотень різок, помститься над ним і оддасть його в москалі (І. Нечуй-Левицький). ті́шитися наді́єю. Пишалася я вами, дітки, тішилась надією, що мою старість зігрієте (П. Панч).
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: ТІШИТИСЯ


матиме такий вигляд: Що таке ТІШИТИСЯ