ТІЛО

(аж) мура́шки бі́гають (пробіга́ють, лі́зуть і т. ін.) / побі́гли (пробі́гли, забі́гали, полі́зли і т. ін.) по спи́ні (по ті́лу, за плечи́ма і т. ін.) чиїй (чиєму, чиїми), у кого, кому і без додатка. 1. Хтось тремтить, здригається від холоду, хвилювання, радості, впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. Слухаєш — і трепетливі мурашки по спині бігають (О. Ковінька); Єлька і слів його не чула, їй аж мурашки бігали по тілу від його фальшивих нот, все боялась, що він таки на півня зірветься (О. Гончар); Вовк (пес) одійшов убік, але не втих,— він жалібно й тривожно повискував, аж мурашки в людей нишпорили по спинах (Є. Гуцало); Іван .. ще раз проказав ці рядки з таким жаром, з таким піднесенням, що по спині його пробігли мурашки (П. Колесник); Аж мурашки забігали по Даниловій спині. Він не міг усидіти спокійно в сідлі від обурення (А. Хижняк); Гриць побачив вперті в нього гадючі очі генерала

вбива́тися / вби́тися в ті́ло (зневажл. в са́ло). Ставати товстим, гладким; поправлятися, гладшати. — Нічого, він (кінь) попасеться, вб’ється в тіло та ще й як вибрикуватиме (Ю. Збанацький); Коли біскуп був не біскуп, А плебан убогий, То і пара (коней) добре везла, А часом і ноги. А як біскупом зробився Та вбився у сало, Тоді йому і чотирьох Зробилося мало (С. Руданський).

видира́ти / ви́дерти ду́шу (з ті́ла) у кого і без додатка. Жорстоко знущатися з кого-небудь, мордуючи, доводячи до смерті. — Тимофію,— наздогнала його в сінях.— Ви б не їхали на ніч. Банда Гальчевського тепер лютує. За землю душі видирає,— так сказала, начебто і не знав Тимофій, що робиться навкруги (М. Стельмах); — Їй-богу, так! Їй-богу, так! — репетує кругом сірома.— Проклятії кармазини швидко видеруть у нас душу з тіла, не то що! (П. Куліш).

ви́пустити ду́шу (з ті́ла) з кого, кому і без додатка. Убити, згубити кого-небудь. (Василь:) Так ти й даси йому душу з тіла випустити? Певне, будеш оборонятися (Панас Мирний); — Мовчи! — не дав він Варакуті рота розкрити.— Полигач буржуйський! І йди геть з-перед очей моїх. Бо я з тебе зараз душу випущу! (А. Головко).

в (при) ті́лі. 1. Не худий, в міру повний (про людину). — А яка вона з себе? — запитав я.— Дівка, як дівка. З ногами, руками, косами. При здоров’ї і в тілі (Є. Кравченко); Я хоч і в тілі, і при буряковому виді (вигляді), але тихцем хворію і можу врізати дуба (А. Крижанівський); Сам він був середнього зросту, не те, щоб гладкий, але при тілі, вбирався чисто (І. Муратов). 2. Вгодований (про худобу). В гарній артілі й худоба в тілі (Укр.. присл..).

держа́ти (трима́ти) в чо́рному ті́лі кого. Суворо поводитися з ким-небудь, позбавляти волі, свободи дій. Куррадо велів ув’язнити винуватців у різних місцях, наказавши держати їх у чорному тілі (Переклад М. Лукаша); Їх (узбеків) не вчили, забороняли, не давали можливості вчитись, тримали в чорному тілі, бо темну людину краще обдурювати (Іван Ле). трима́ти в найчорні́шому ті́лі. Тримав (Юхим) її в найчорнішому тілі і водночас тремтів і божеволів від однієї думки, що хтось зазіхне на єдине його багатство — на вроду дружини (В. Речмедін).

до го́лого ті́ла. Цілком, повністю. Дощ застав мене в цім малиняку і зросив до голого тіла (М. Грушевський); — Хоч голодрабці, та не грабили нікого; а хазяйські сини — й не голодрабці, так граблять до голого тіла (В. Винниченко).

до живо́го ті́ла, зі сл. би́ти, катува́ти і под. Дуже сильно. — Що з тобою таке: чи ти здужаєш, Чіпко? — Побили сучі сини до живого тіла, як печене болить (Панас Мирний).

дрижаки́ пробіга́ють (хо́дять) / пробі́гли (пішли́) по спи́ні (по шкі́рі, по ті́лу і т. ін.) чиїсь, у кого і без додатка. Хто-небудь тремтить від холоду, страху, хворобливого стану, нервового напруження і т. ін. Несподівана туга за чимось невимовно дорогим струшувала діда, аж дрижаки пробігали по шкірі (Є. Гуцало); Тіні насправді ворушаться. Вони хутко перебігають від одного стовбура до другого. В цей час щось зашкряботіло під вікном. По його тілу пробігли дрижаки (П. Панч); — Зачепіть-но тільки,— не відступив Савка, хоч від Кузьменкової загрози пішли по його спині дрижаки (З. Тулуб). ходи́ли дрижаки́. У Маріки теж уже сині від холоду губи, під благою сорочиною хвилями ходили дрижаки (С. Васильченко).

дрож пробіга́є / пробі́г по спи́ні (по ті́лу, по́за спи́ною і т. ін.) у кого, чиїй і без додатка. Хто-небудь тремтить від холоду, страху, хвилювання, нервового напруження і т. ін. Владек чекав і хвилювався. Намагався бути спокійним, але по тілу пробігав дрож (Р. Іваничук); — Офіцери,— сказав головнокомандуючий, і холодний дрож пробіг по офіцерських спинах, до того невпізнанний був голос генерала і вся його пригнічена фігура.— Офіцери… імператора немає (О. Довженко); Школа шикувалась на урочисту лінійку. Заспівала сурма, вдарив дрібно барабан. В Миколи дрож пробіг поза спиною (Ю. Збанацький).

душа́ виліта́є (відліта́є, тіка́є і т. ін.) / ви́летіла (відлеті́ла, втекла́ і т. ін.) з ті́ла чия і без додатка. Хто-небудь помирає, гине. Вслід (Низ) .. стрілу пускає І просто Тагові в висок; Душа із тіла вилітає, На жовтий пада труп пісок (І. Котляревський); Всяк думав, що зробила ця безздоровна .. дівчина людям, що вони збираються її катувати, її, котрій не достає злегка похлинутися.., щоб душа вилетіла з тіла (Панас Мирний). душа́ ма́ло не втекла́ з ті́ла. Правда, дав (Маланці) панич Льольо два злоти, та один бабі Мар’яні оддала, бо як схопила колька, то мало душа не втекла з тіла (М. Коцюбинський). до́бра душа́ відлеті́ла в не́бо. Почувши близьку смерть, (Балабан) тихо промовив: — Здається мені, пани-браття, помираю славною смертю .. Відлетіла в небо добра Балабанова душа (О. Довженко). душа́ поки́нула кого. Увійшов Дорофтей і став коло порога.— Що, покинула душа вашого Микиту

душа́ де́ржиться (трима́ється) в ті́лі чим, у кого, чия і без додатка. Хто-небудь ледве животіє, підтримуючи своє існування чим-небудь. Передачі (в тюрму) приносили дуже рідко. Милосердніші роздавали одержану паляницю на всіх — по шматочку. Тим і трималась душа в тілі (Ю. Збанацький).

душа́ проща́ється (розлуча́ється) / попроща́лася (розлучи́лася) з ті́лом. Хто-небудь помирає. Панський сторож .. тяжко дише.. Ось розкриває очі… То ними світить докора? Чи посилає прокльони?.. Ні, то душа прощається з тілом (Панас Мирний).

душе́ю і ті́лом. 1. Повністю, до кінця, всім єством. Душею і тілом був (Глухенький) відданий артілі (О. Гончар). 2. Щиро, самовіддано. Знов вона (Тізба) йде і шука юнака і душею і тілом, Пильно бажа розказать про свої небезпеки жахливі (М. Зеров). 3. У всіх відношеннях. — Ось у тому житті.., де не пігмеїв побачиш, а квітучих атлетів, людей, прекрасних душею і тілом, для кого почуття стало нормою існування… Уяви себе там! (О. Гончар).

з ті́лом і душе́ю. Цілком, повністю. — Мамо, рятуйте Миколу, бо він пропаде з тілом і душею (І. Нечуй-Левицький); Інший побут, вищі звичаї міські захоплюють її зовсім, з тілом і душею (Панас Мирний); (Орест:) Ти ж знаєш, що, кидаючи мене, ти губиш мене з тілом і душею, у мене нічого не зостанеться в житті без тебе (Леся Українка).

ле́две (наси́лу) душа́ де́ржиться (трима́ється) в ті́лі у кого, чия. Хто-небудь дуже слабий, кволий, ледве живий. Значить, Ви ще пам’ятаєте, що десь далеко .. живе прихильна до Вас душа. Правда, та душа ледве держиться в тілі (М. Коцюбинський); Вже насилу душа моя (Палажчина) держиться в тілі (І. Нечуй-Левицький).

моро́з (хо́лод) пробира́ється / пробра́вся до ті́ла (до (са́мих) кісто́к, за пле́чі і т. ін.) кому і без додатка. Комусь стає холодно, хтось мерзне. Мороз пробирався.. до тіла (В. Кучер); Холод пробирався за плечі, руки швидко буряковіли (Ю. Збанацький); Холод, здається, пробрався вже до самих кісток (І. Багмут).

не ма́ти чим хребта́ (хребе́т, ті́ло і т. ін.) прикри́ти. Бути дуже бідним, погано одягненим; обноситися. Я не маю хребта чим прикрити (І. Франко); Не мають чим тіло прикрити, шматка хліба не мають — страшно, що й таким є в декого життя (З газети).

обдава́ти / обда́ти жа́ром (моро́зом, хо́лодом і т. ін.) кого. Викликати у когось стан сильного хвилювання, збентеження, переляку і т. ін. Настя вдячно глянула на хлопця, і Омелько знітився від погляду темно-карих очей, що обдали його жаром (І. Цюпа); Мене острах бере, морозом обдає (Ганна Барвінок); На редуті зробилося тихо. І ця зловісна тиша холодом обдала Назара (П. Кочура). обдава́ти моро́зом спи́ни (все ті́ло) чиї (чиє). І тільки думка про те, що знайдуть їх (утікачів) і силоміць повернуть до колишніх панів, обдавала морозом їх спини (З. Тулуб); І ця посмішка морозом обдає все тіло Марії (М. Стельмах).

погуби́ти ду́шу (з ті́лом (і ті́ло)), заст. 1. Померти, загинути. Я так люблю мою Україну убогу, Що проклену (прокляну) святого Бога, За неї душу погублю! (Т. Шевченко); Із дерева сього зломити ти мусиш гілку хоть (хоч) одну; Без неї бо ні підступити Не можна перед сатану; Без гілки і назад не будеш І душу з тілом ти погубиш, Плутон тебе закабалить (І. Котляревський). 2. чию, кого. Призвести до смерті кого-небудь. Добро той вдіє, хто .. у тюрму не посадове (посадовить мужика), Щоб душу погубить (Панас Мирний).

рі́зати ноже́м кого. Завдавати комусь душевних мук, переживань; неприємно вражати, ображати кого-небудь. Йдіть уже, тітко Ярино, йдіть!.. Хіба сліпі, що в неї (матері) душа болить, серце крається, що ви її .. ножем ріжете? (Є. Гуцало). ноже́м різону́ти кого. — Ти що, молодичко, всіх п’яних з рову витягаєш? І чоловік не боронить? Га? Ха-ха-ха! Ножем різонув Ганну той сміх (Є. Куртяк). різону́ти ду́шу кому. Очам стало боляче дивитись на залляті сонцем будинки, а зневіра різонула йому душу, як батіг по голому тілу (В. Підмогильний). різону́ти по живо́му ті́лі. — Краще хай буде гірше одному, а не всім,— промовив розсудливо і лише опісля помітив, що різонув брата по живому тілі (М. Стельмах).

світи́ти (грі́шним (го́лим)) ті́лом. 1. Бути дуже бідним. Чим же невдоволені козаки! — спитав Чепіга… — Голі ходимо, грішним тілом світимо,— надривався чийсь голос. (С. Добровольський). 2. Бути одягненим у зношений, полатаний або подертий одяг. Сиділи нужденні дроворуби, хто голим тілом світив, хто в сірятині (М. Драгоманов); Його мати старалася за тринадцятий сніп заробити трохи хліба, щоб як-небудь прогодувати шестеро дітей, що, мов жорна, мололи всякий харч і світили чорним тілом по всіх вулицях села, басуючи на хворостинах (М. Стельмах).

спада́ти / спа́сти з ті́ла (в ті́лі, на ті́лі). Худнути. Стара попадя над дочками тремтіла Та посаг у скрині складала для них, Ниділа й сивіла, спадаючи з тіла (Л. Первомайський); Його (кота) завивання ставало дедалі одчайдушним. Сусід прив’язав страдника, щоб не бігав уночі й не спадав на тілі (З. Мороз); Роман спостився, змарнів, зблід, спав з тіла (І. Нечуй-Левицький).

ті́льки душа́ в ті́лі. Бідний, убогий. “Отак увесь вік свій прожила,— дума .. баба Сикліта,— тільки душа в тілі” (Грицько Григоренко).