ТИНЯТИСЯ

тиня́тися з кутка́ в куто́к. Не бути зайнятим; байдикувати. Чіпка сидів на триніжку. Порох тинявся з кутка в куток. Обидва мовчали (Панас Мирний); Була (Христина) сама в хаті — чи сиділа, чи напівлежала, чи тинялася з кутка в куток, бо ніяка робота не бралась її рук (Є. Гуцало).

тиня́тися попідти́нню (по́під тина́ми). Не мати власного житла, притулку; жебракувати. Пішла тинятись попідтинню, Аж поки, поки не дійшла Аж до Голгофи (Т. Шевченко); — А все, кажу, шкода дівки. Пропаде ні за цапову душу! Почне тинятися попід тинами, на ногах зогниє (Панас Мирний).

тиня́тися по сві́ту. Постійно змінювати місце проживання, перебування, не маючи притулку. Самому остогидло вже бурлакувати й тинятися по світу (І. Нечуй-Левицький); — Я сам, тиняючись по світу, служив там і все добре знаю. Коли б не своя хата та не громаді послуга — пішов би й тепер служити (Панас Мирний); Про бажання оспівати просту людину наших днів говорить і вірш (М. Рильського) про дядюшку Тодося, що колись тинявся по світу, шукаючи долі і щастя (С. Крижанівський).