ТИКАТИ

со́вати (ти́кати, пха́ти і т. ін.) / ткну́ти (свого́) но́са куди, у що. Самочинно втручатися в що-небудь (перев. у чужі справи). З сили-силенної порад і настанов (матері) Валентинові запам’яталася одна, мабуть, найголовніша; не совати носа куди не слід (О. Ільченко). со́вати но́са до на́шого про́са. — Потім, серденько,— зупинив дружину вчитель,— немає потреби Івану Семеновичу совати носа до нашого проса (Ю. Яновський).

ти́кати (під ніс) кисли́ці кому. Сварити кого-небудь. Прийду, було, додому й сестрі принесу пучок ожини. А мати знов мені тиче кислиці: “Навіщо ти, Васильку, замазав білу сорочку ожиною?” (І. Нечуй-Левицький); Було, заберу яєчка з гнізда та й принесу додому сестрі. Мама мені за яєчка знов тиче під ніс ті капосні кислиці (І. Нечуй-Левицький).

ти́кати під (са́мий) ніс кому, грубо. Уперто намагатися звернути увагу кого-небудь на щось; постійно нагадувати комусь про що-небудь. — Невже не можна акуратно, як німці або англійці торгують? — Чого ти мені, тільки що — зараз своїх німців під носа тичеш (М. Стельмах); На мене налітає якесь опудало і, топчучи ноги, починає тикати мені під самий ніс обтріпану книгу (П. Колесник).

ти́кати (ти́цяти) (свого́) но́са в чужи́й горо́д. Втручатися куди не слід, в чужі справи. Тут дідка придавили томами з кресленнями і розрахунками, щоб не тикав свого носа в чужий город (З журналу); Е-е, краще вже хай люди живуть як живуть, а мені зась тицяти носа в чужий город (Є. Гуцало).

ти́кати (ти́цяти, штрика́ти) / ткну́ти (ти́цьнути, штрикну́ти) в о́чі (у ві́чі) (па́льцем) кому. Відверто, неприховано вказувати на чиїсь вади або робити комусь зауваження в гострій, неделікатній формі. Давно, давно Езоп байки писать начав (почав), Осміював звіряк, над миром глузував, Кричав на гріх зо всеї мочі І пальцем тикав людям в очі (Л. Боровиковський); — Ти хочеш, щоб я дурно давав гроші? — став поруч з жінкою Терентій.— Не дурно, але й не так, щоб мені у вічі тицяли тобою, мов ганчіркою (М. Стельмах); — Обридло на фронті на сочевиці, але й дома не всидиш — солдатки у вічі штрикають (А. Головко); // Примусити звернути увагу на щось. Може, так і до завтра не помітить він (вартовий), який напис на стовпі, поки йому ніхто не ткне в очі (А. Турчинська).

ти́кати / ткну́ти но́сом кого, фам. 1. В гострій формі дорікати комусь за що-небудь. — Оце, як бачиш, Грицю. Не робота, а шарпанина нервів. Кожного носом ткни. Сам на своєму горбі всю газету тягну (А. Головко). 2. у що. Звертати увагу, дивитися на що-небудь. Пан походжає, як чорногуз. Нагнувся, ткнув у покіс носом (М. Коцюбинський). но́са ти́цьнути до кого, куди. Вона (Настя) цілий день підтикана, бігала то на двір, то до клуні, то до хати. Їй ніколи до машини носа тицьнути, хоча страх хочеться (У. Самчук).

ти́кати (штрика́ти, пока́зувати і т. ін.) па́льцями (па́льцем) на кого. Негативно висловлюватися про кого-небудь, відкрито засуджувати когось. Так і здавалося, що всі вже знають, пальцями на неї тикають (А. Головко); — А з тобою інакше не можна,— засміявся старий.— Тобі тільки натякни, то завтра увесь завод загуде. Не треба цього, Кирушо, щоб на мене всі пальцями тикали (В. Кучер); А хіба ж не можна дівці заміж не піти? Кожне глузує, кожне пальцем тикає (Грицько Григоренко); (Олексій:) Усі на них (дітей) пальцями штрикатимуть, усі зашиплять: “Мати їх з мужичого роду, нищі, сякі, такі, уся рідня і діти їх такі будуть” (Г. Квітка-Основ’яненко); Вони (писарчуки) моргали один на одного та показували пальцями на Олександру (М. Коцюбинський); Їй (Марині Карпівні) здавалося, що й стіни вказували пальцями на неї і кричали: а що? а що? Здобулося? (Панас Мирний).